Сьогодні можна остаточно стверджувати, що у підвалин руйнування Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" стояла саме громадська організація "Союз Чорнобиль України", яка покликана захищати соціальні права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. І як би зараз не намагалася всілякими способами ця громадська організація змістити акценти, і навіть пробувати стати в авангарді боротьби чорнобильців за свої права, проте навряд чи їй вдасться повернути довіру у людей і уникнути моральної відповідальності за свої діяння протягом останніх п'яти років.
Йдеться в першу чергу про постанову Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року № 1210 "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", яка, з публічної злагоди і при всебічній підтримці ВГОІ "Союз Чорнобиль України", стала першим провісником нівелювання статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Саме після прийняття зазначеної постанови, влада почала відверте ігнорування норм статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", рішень судів, ухвалених на її нормах, а згодом і зовсім безцеремонно скасувала не тільки вищезгадану статтю, а й інші статті закону, що призвело до небаченого досі обмеження прав громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Мабуть, тут доречно згадати і хвалебний меморандум, який був підписаний урядом та ВГОІ "Союз Чорнобиль України" та яким намагалися прикривати свої діяння влада і ця організація. Зараз, звичайно, про цей меморандум вже і ніхто не згадує, який, до речі, не денонсовано до сих пір цією організацією. Зате стали з'являтися якісь нові зразки меморандумів, які - чи то закликають до співпраці громадські організації, чи то натякають нинішньої влади, що можна в черговий раз підписати подібний папірець, щоб отримати з цього якийсь зиск для обмеженого кола осіб.
Як видається, саме зараз з'явилися всі передумови для підписання чергового меморандуму. Всі ми пам'ятаємо недавню зустріч представників громадських чорнобильських організацій з прем'єр-міністром України, яка відбулася 25 квітня поточного року. Основним лейтмотивом цієї зустрічі була розмова про монетизацію пільг, яку уряд має намір ввести в найближчий період. Незважаючи на те, що деякими представниками громадських чорнобильських організацій ставилося питання про пенсійне забезпечення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, проте ці постановки загубилися в хвалебних дифірамбах керівника ВГОІ "Союз Чорнобиль України" на адресу нового прем'єра і уряду.
Все було б нічого, якби на тлі цих дифірамбів представникам громадських організацій було конкретно щось обіцяно. Однак, крім, як уже неабияк набридлих фраз на кшталт "як з'являться можливості у держави, ми відразу ж ..." за великим рахунком нічого не було обіцяно і запропоновано, хіба що в черговий раз втягнутися в переговорний процес, шляхом створення нових переговорних груп тощо. Більш того, на зазначеній зустрічі, прем'єр-міністр дав чітко зрозуміти, що раніше підготовлений спільно з громадськістю законопроект про збільшення пенсій не отримав підтримки уряду. А це означає, що ніякого збільшення пенсій в найближчий період не передбачається.
Виходячи з цієї логіки, ВГОІ "Союз Чорнобиль України" повинна б була стати ініціатором проведення масової всеукраїнської акції протесту чорнобильців. Однак, ця організація обмежилася закликом до підтримки акції 12 травня 2016 року, яку намітила провести Громадська організації "Пожежні Чорнобиля" біля будівлі Верховної Ради України.
Сьогодні багато-хто в чорнобильських колах висловлює припущення, що така поведінка ВГОІ "Союз Чорнобиль України" пов'язана з очікуванням ходу і результатів цієї акції. Якщо акція стане масовою і постане питання про необхідність вести переговори з протестуючими, то саме тоді з'явиться "найчисленніша" громадська організація, яка завжди готова до "співпраці, конструктивного діалогу та переговорів" з владою. Звичайно, наболілих проблем у чорнобильців аж занадто багато і, як кажуть, з "кондачка" їх не вирішують. Тому для цього потрібен певний час, а тут якраз і з'явиться меморандум, який не тільки буде декларувати співпрацю з урядом, але і встановить певні терміни і поступки з багатьох питань соціального захисту чорнобильців. Простіше кажучи, чорнобильців в черговий раз "зіллють" через меморандум, а для себе виторгують вигоди у вигляді додаткового фінансування організацій.
Звичайно - це всього лише припущення. Однак, в черговий раз доводиться жалкувати про те, що досить велика частина чорнобильців так і не зуміла зорганізуватися в альтернативний громадський рух, який би міг протистояти старій і прогнилій гвардії ВГОІ "Союз Чорнобиль України" та їх поплічникам.
Йдеться в першу чергу про постанову Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року № 1210 "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", яка, з публічної злагоди і при всебічній підтримці ВГОІ "Союз Чорнобиль України", стала першим провісником нівелювання статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Саме після прийняття зазначеної постанови, влада почала відверте ігнорування норм статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", рішень судів, ухвалених на її нормах, а згодом і зовсім безцеремонно скасувала не тільки вищезгадану статтю, а й інші статті закону, що призвело до небаченого досі обмеження прав громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Мабуть, тут доречно згадати і хвалебний меморандум, який був підписаний урядом та ВГОІ "Союз Чорнобиль України" та яким намагалися прикривати свої діяння влада і ця організація. Зараз, звичайно, про цей меморандум вже і ніхто не згадує, який, до речі, не денонсовано до сих пір цією організацією. Зате стали з'являтися якісь нові зразки меморандумів, які - чи то закликають до співпраці громадські організації, чи то натякають нинішньої влади, що можна в черговий раз підписати подібний папірець, щоб отримати з цього якийсь зиск для обмеженого кола осіб.
Як видається, саме зараз з'явилися всі передумови для підписання чергового меморандуму. Всі ми пам'ятаємо недавню зустріч представників громадських чорнобильських організацій з прем'єр-міністром України, яка відбулася 25 квітня поточного року. Основним лейтмотивом цієї зустрічі була розмова про монетизацію пільг, яку уряд має намір ввести в найближчий період. Незважаючи на те, що деякими представниками громадських чорнобильських організацій ставилося питання про пенсійне забезпечення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, проте ці постановки загубилися в хвалебних дифірамбах керівника ВГОІ "Союз Чорнобиль України" на адресу нового прем'єра і уряду.
Все було б нічого, якби на тлі цих дифірамбів представникам громадських організацій було конкретно щось обіцяно. Однак, крім, як уже неабияк набридлих фраз на кшталт "як з'являться можливості у держави, ми відразу ж ..." за великим рахунком нічого не було обіцяно і запропоновано, хіба що в черговий раз втягнутися в переговорний процес, шляхом створення нових переговорних груп тощо. Більш того, на зазначеній зустрічі, прем'єр-міністр дав чітко зрозуміти, що раніше підготовлений спільно з громадськістю законопроект про збільшення пенсій не отримав підтримки уряду. А це означає, що ніякого збільшення пенсій в найближчий період не передбачається.
Виходячи з цієї логіки, ВГОІ "Союз Чорнобиль України" повинна б була стати ініціатором проведення масової всеукраїнської акції протесту чорнобильців. Однак, ця організація обмежилася закликом до підтримки акції 12 травня 2016 року, яку намітила провести Громадська організації "Пожежні Чорнобиля" біля будівлі Верховної Ради України.
Сьогодні багато-хто в чорнобильських колах висловлює припущення, що така поведінка ВГОІ "Союз Чорнобиль України" пов'язана з очікуванням ходу і результатів цієї акції. Якщо акція стане масовою і постане питання про необхідність вести переговори з протестуючими, то саме тоді з'явиться "найчисленніша" громадська організація, яка завжди готова до "співпраці, конструктивного діалогу та переговорів" з владою. Звичайно, наболілих проблем у чорнобильців аж занадто багато і, як кажуть, з "кондачка" їх не вирішують. Тому для цього потрібен певний час, а тут якраз і з'явиться меморандум, який не тільки буде декларувати співпрацю з урядом, але і встановить певні терміни і поступки з багатьох питань соціального захисту чорнобильців. Простіше кажучи, чорнобильців в черговий раз "зіллють" через меморандум, а для себе виторгують вигоди у вигляді додаткового фінансування організацій.
Звичайно - це всього лише припущення. Однак, в черговий раз доводиться жалкувати про те, що досить велика частина чорнобильців так і не зуміла зорганізуватися в альтернативний громадський рух, який би міг протистояти старій і прогнилій гвардії ВГОІ "Союз Чорнобиль України" та їх поплічникам.
Створіть ще одну-уже восьмуВсеукраінську організацію "міннімальщиків іми будем мати також свого представника в переговорних групах і на акціях підтримае до 20-ти тисяч пенсіонерів
ВідповістиВидалитиВ свое время Ковальчук не только предложил, но и начал работать над созданием создать координационного центра общественных Чернобыльских организаций, который бы объединил все Чернобыльские общественные организации и куда тот же СЧУ вошел бы на общих основаниях. После этого нужно было бы прекратить бюджетное финансирование СЧУ, которое не понятно на каких основаниях УЗУРПИРОВАЛО прав всех общественных Чернобыльских организаций, с тем что бы бюджет финансировал не Ковальчука и его организацию "Пожарные Чернобыля", а именно Координационный центр и тогда все общественные Чернобыльские организации через своих представителей в Координационном Центе смогли бы финансировать и медицинскую и правовую и соц. помощь членов своих организаций. Должность Председателя Цента была бы выборная, напр. не более чем на 1 (один) год и все общественные организации могли бы по очереди председательствовать в этом Центре. Тогда бы и акции проводились более эффективно и за прпава бы боролись РЕАЛЬНЫЕ, а не для одних пенсии 12000-15000 грн, а у других 2000-5000 грн. Все кто кричит за улучшение постановы 1210 борются не за права ВСЕХ Чернобыльцев, а за свои шкурные пенсии по этой постанове!!! И конечно же нужно разделить права ЛИКВИДАТОРОВ аварии на ЧАЭС, от прав пострадавших от аварии на ЧАЭС. НЕ могут люди, если сравнить ЛПА на ЧАЭС с боевыми действиями, воевавшие на передовой, иметь те же льготы, что и эвакуированные из проведения зоны боевых действий.
ВідповістиВидалитиВы наверно хотели написать:" и максимальщиков", ведь минимальщики категорически против 1210!
ВідповістиВидалитиЭто - очень интересно !
ВідповістиВидалитиХочу напомнить - "СЧУ" - дождалось 30-й годовщины , наполучало грамот и медалек от властей , а теперь снова всех зазывает на - "АКЦИЮ" - " ... безстрокову Всеукраїнську акцію протесту чорнобильців 12 травня 2016 року о 09.00 годині біля будівлі Верховної Ради України ... " ...
Я с ними - "медалек" не получал !!!
Всем - ЗДОРОВЬЯ !!!
"КАСКАДЁР".