Все виглядає черговим піаром

До того, до чого так наполегливо вели керівники всеукраїнських громадських чорнобильських організацій та їх підлабузники на місцевому рівні – нарешті звершилося.

Із Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" остаточно вилучені норми, які передбачали мінімальні пенсії для інвалідів-чорнобильців І, ІІ та ІІІ груп, а також дітей-інвалідів.

Якщо до 1 січня 2015 року стаття 54 зазначеного закону була у такій редакції:

"Стаття 54.  Державна пенсія особам, віднесеним до категорії 1 та у зв'язку з втратою годувальника 

     Пенсії по  інвалідності,  що  настала  внаслідок  каліцтва чи захворювання,  і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської   катастрофи   можуть   призначатися   за  бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в  1986-1990  роках,  у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно з законодавством.

     В усіх  випадках розмір середньомісячної заробітної плати для обчислення  пенсії  за  роботу в зоні відчуження у 1986-1990 роках не може перевищувати 3,0 тис. карбованців.

     Обчислення і призначення пенсій по інвалідності,  що  настала внаслідок каліцтва чи захворювання,  і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи із  заробітку  за межами   зони   відчуження   провадиться  на  загальних  підставах відповідно  до  Закону  України  "Про загальнообов'язкове державне пенсійне  страхування"  ( 1058-15 ). ( Частина третя статті 54 із змінами,  внесеними  згідно  із  Законом N 3108-IV ( 3108-15 ) від  17.11.2005)

В усіх випадках  розміри  пенсій  для  інвалідів,  щодо  яких встановлено  зв'язок з Чорнобильською катастрофою,  не можуть бути нижчими:

     по I групі інвалідності - 10 мінімальних пенсій за віком;

     по II групі інвалідності - 8 мінімальних пенсій за віком;

     по III групі інвалідності - 6 мінімальних пенсій за віком;

     дітям-інвалідам - 3 мінімальних пенсій за віком.

     Порядок обчислення   пенсії   по   інвалідності,  що  настала внаслідок каліцтва чи захворювання,  і пенсії у зв'язку з  втратою годувальника   внаслідок  Чорнобильської  катастрофи  визначається Кабінетом Міністрів України. ( Стаття 54 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2532-12  від 01.07.92,  Декретом  N  29-93  від  26.03.93;  в  редакції Законів  N 3285-12 від 17.06.93, N 230/96-ВР від 06.06.96 )", 

то з 1 січня 2015 року в зазначену статтю внесені кардинальні зміни, які вже ніколи не даватимуть можливості інвалідам-чорнобильцям відстояти свої права, які до цього існували та давали хоча б теоретично у далекій перспективі надіятись, що влада все-таки колись буде діяти у спосіб, який визначений законами та Конституцією України.

На жаль, Законом України від 28 грудня 2014 року за № 76-VIII "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" стаття 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" набула редакції наступного змісту:

"Стаття 54.  Державна пенсія особам, віднесеним до категорії 1 та у зв'язку з втратою годувальника 

     Пенсії  по  інвалідності,  що  настала  внаслідок каліцтва чи захворювання,  і пенсії у зв’язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської   катастрофи   можуть   призначатися   за  бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990  роках,  у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно із законодавством. 

     В  усіх випадках розмір середньомісячної заробітної плати для обчислення пенсії за роботу у зоні відчуження у 1986-1990 роках не може перевищувати 3,0 тис. карбованців. 

     Умови,  порядок  призначення  та мінімальні розміри пенсії по інвалідності,  що  настала  внаслідок  каліцтва чи захворювання, і пенсії  у  зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи   визначаються  актами  Кабінету  Міністрів  України  з відповідних питань.

{ Стаття 54 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2532-12  від 01.07.92,  Декретом  N  29-93 від 26.03.93, Законами N 3285-12 від 17.06.93,  N  230/96-ВР  від  06.06.96,  N 3108-IV ( 3108-15 ) від 17.11.2005,  N 107-VI ( 107-17 ) від 28.12.2007; текст статті 53 в редакції Закону N 76-VIII ( 76-19 ) від 28.12.2014 }".

Політичні загравання з владою та з політичними опозиціями різних періодів, а також здобуття громадськими діячами чорнобильських організацій власних преференцій (як провладних керівників громадських чорнобильських організацій так і так званих опозиційних), призвели до сумних результатів. Сьогодні, практично, приходиться спостерігати за останніми етапами остаточного вихолощення та руйнування соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Цей процес з громадським діячами й надалі продовжується – одні взагалі заховали голови у пісок, як страуси, а інші, по інерції, хочуть відбілити свою заплямовану репутацію. Однак стає все дедалі зрозумілішим, що амбіції, або навіть навмисні дії, призвели до банальної зради всього "чорнобильського люду".

Сьогодні сумно спостерігати за тим, коли керівники громадських організації ветеранів, афганців та чорнобильців  направляють "звернення" до Конституційного Суду України. Таке собі просте звернення, з котрим може звернутися до цієї судової інстанції кожен громадянин України.

Проте, як показує практика, здебільшого доля подібних звернень закінчується тим, що суд реєструє ці звернення, але до їх конкретного розгляду справа так і не доходить, оскільки суд знаходить якісь правові прогалини і справа не розглядається по суті.

Останнім часом на чорнобильських сайтах можна прочитати чи побачити полум'яні виступи представників "Опозиційного блоку" у Верховній Раді України про кричуще обмеження прав чорнобильців, яке дійсно набуло катастрофічного характеру. Проте заради правди треба відзначити і те, що до цього процесу неабияк доклали руки і нинішні політики-опозиціонери.

Тут навмисне не йдеться про представників влади, бо з ними і так все зрозуміло. Як виявилося, так званий "європейський вибір" громадяни і влада розуміли і розуміють кожен по-своєму: одні за права людини, законність і високі соціальні стандарти, інші – за знищення прав людини і безправ'я, беззаконня та руйнування всіх соціальних надбань. Все це називають "реформами".

Щоб підвести малесеньку риску під політиками, хочеться звернути увагу на нещодавній виступ на парламентських слуханнях 4 березня колишнього міністра соціальної політики Наталії Королевської.

Вона у своєму полум'яному виступі все так "складно" говорила, що аж хотілося б її повірити. Проте вірити у щирість її висловлювань не доводиться, адже сама перебуваючи у свій час на посаді міністра соціальної політики вона робила теж саме, що робить нинішній керівник міністерства.

На жаль, в українському політикумі на-протязі багатьох років закріпилась стала тенденція - "любити і чути" свій народ тоді, коли знаходишся поза владним коритом.

Не дивлячись на те, що сорок сім народних депутатів з колишніх представників влади звернутися до Конституційного суду з поданням про визнання неконституційним правового акта у вигляді Закону України від 28 грудня 2014 року за № 76-VIII "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" виглядає черговим піаром. Подібне з Партією регіонів уже було, коли вона знаходилась в опозиції, вона (її представники) і тоді апелювали до конституційної судової інстанції. Що було згодом - всі ми пам'ятаємо.

Проблема української влади і політикуму лежить в іншій площині - це не порушувати Конституцію і закони України.

На тлі останніх кроків законодавчої та виконавчої влади щодо звуження змісту та обсягу існуючих прав  і свобод громадян України, то вони несуть у собі ознаки кримінального характеру та мають бути піддані оцінці відповідними органами правопорядку.

Всі ми розуміємо, що сьогодні наша країна зіштовхнулась з багатьма викликами, проте це аж ніяк не дає права різним гілкам влади діяти за правилами революційної або якоїсь іншої доцільності.  Тому необхідно громадянам добиватися того, щоб нікому ніколи було не повадно порушувати закон.

Закон понад усе! Лише на таких постулатах має будуватися правопорядок у країні і лише при таких умовах може буде успішною держава.