Тепер наступила пора ліквідаторам говорити самим

Не дають спокою громадянам, які евакуйовані із зони відчуження Чорнобильської АЕС та тим, що проживають на так званих забруднених територіях публікації, які, зокрема, з’являються на "Чорнобильському Прес-Експресі".

Чого лише варті їх прокльони на адресу адміністраторів блогу, як і самих ліквідаторів, у тому, що вони собі дозволяють розташовувати матеріали, у яких ліквідатори намагаються поділиться своїми думками та висловити точки зору на ті чи інші проблеми.

Якщо б той чи інший лідер громадської організації або навіть ліквідатор почитав ці принизливі і образливі коментарі на їх адреси, то жахнувся б від того, що собі ці пани та панянки дозволяють. Кожен день надходить добрий десяток таких коментарів, які, звичайно нами модеруються та не розташовуються, за що, нас намагаються звинуватити у не демократичності.

На жаль, дехто розуміє демократію, спілкування та взагалі журналістську етику по-своєму. Хоча, про щось журналістське говорити на адресу цих блогерів не приходиться, оскільки, які вони журналісти? Окрім щоденного і тупого перепосту матеріалів з інших інтернет-ресурсів – більше ні до чого вони не здібні. Вже не хочеться говорити про те, що при їх спробі щось написати, ми можемо виявити декілька помилок лише в одному слові.

Буквально сьогодні на блозі громадян, які евакуйовані із зони Чорнобильського лиха, з’явися матеріал під назвою "Вопросы есть, но будут ли на них ответы?", у якому пробують виступити таким собі рупором із захисту луганських чорнобильців та заступитися за керівників громадських чорнобильських організацій, які проводили свій семінар. Також, наш ресурс, звинувачують у сіянні розбрату та єдності у середовищі чорнобильців.

Ми ніколи не втручалися в редакційну політику цього блогу, не дивлячись на те, що там "кишить демократія" і деяким персоналіям діставалося і дістається досить пристойно.

Після прочитаної замітки, дійсно було бажання дати ґрунтовну відповідь. Навіть хтось у коментарі до замітки нас підштовхував, що хлопці з "Чорнобильського Прес-Еспресу" за словом в кишеню не полізуть, і дадуть достойну відповідь. Але, трохи зваживши, ми не станемо цього робити, оскільки вважаємо, що ця замітка не заслуговує на нашу увагу, а тому - обмежимося лише коротеньким набором деяких речень. Більше того, приходимо до висновку, що тепер наступила пора ліквідаторам говорити самим.

Продовжуючи з приводу замітки, ми якось звернули свою увагу на наступне:

По-перше, де шановне товариство з "Эхо Чернобыля" побачило спробу, що хтось намагається "…опорочить руководителей и делегатов присутствующих на совете председателей Луганской областной общественной организации «Союз Чернобыль""?

По-друге, варто було б навести приклади, де і коли, ми намагалися "…раскритиковать любые действия луганчан…", а також, коли це "… не раз была замечена неприязнь по отношению к действиям чернобыльцев Луганской области…"?

Варто б було навести прізвище керівників і делегатів, які піддалися обструкції на нашому ресурсі, а також надати для огляду більш переконливі факти, не займаючись подібним словоблуддям.

Зрештою, хіба іншу думку, чи оцінку, слід вважати, як такою, що когось порочить?

Важко відповісти, чому виявилась така убогість уявлень "Эхо Чернобыля", але можемо мати з цього приводу лише свої здогадки.

Ми не приховуємо і не приховували того, що наш ресурс розрахований у першу чергу на учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Так, ми намагаємося не лише достукатися до ліквідаторів, щоб вони зрозуміли, що здебільшого їх дурять їх же громадські обранці, але ми критикуємо й тих голів організацій, які, займаючи свої посади та заграючи з владою, відкрито маніпулюють свідомістю людей та намагаються втовкмачувати в голову пересічного ліквідатора, що ніби у ліквідаторів, за великим рахунком, вже не так-то багато проблем з місцевими органами державної влади.

Зрештою, ми хочемо, щоб ліквідатор сам про це говорив, писав та бив у той "Чорнобильський набат".

Проте, якщо дехто з ліквідаторів від цієї "співпраці" отримує задоволення від постійного беззаконня, знущань і принижень у місцевих пенсійних фондах, управліннях праці та соціального захисту населення, у судових і судово-виконавчих органах, то, можливо, ми дійсно у чомусь помиляємося.

Якщо частину ліквідаторів задовольняють копійки, які виділяються на їх лікування, чи їхні голови організацій, лобіюючи ті чи інші санаторії, вважають, що у цих помийних ямах ліквідатори суттєво поправлять своє здоров’я, то також цьому ніхто не перечитиме.

Можна до безкінечності перелічувати приклади, але, зрештою, сам ліквідатор має усвідомлювати і визначатись, яких позицій і орієнтирів він притримується.

Так, ми інколи критикуємо тих, ліквідаторів, які сьогодні знаходяться на максимальних пенсіях, але задовольнившись своїм становищем - навіть чинять перешкоди своїм товаришам у їх відстоюванні більш пристойніших пенсій.

Так, ми вважаємо, що "максимальщики" зобов’язані стати на захист своїх товаришів, оскільки у свій час вони ділили порівну не лише всі "тяготы и лишения воинской службы", але піддавалися неабиякому радіаційному опроміненню та ковтали не один і не два дні радіоактивний пил. Тому, мабуть, це не зовсім порядно – одним "жирувати", а іншим прозябати на копійках.

Так, велика образа з цього приводу є у частини ліквідаторів на своїх вчорашніх однополчан, але не всі наважуються про це говорити в голос.

Тому, вельми дивно, що блог "Эхо Чернобыля" вирішив "наїхати" на "Чорнобильський Прес-Експрес" та "Чорнобильський Набат".

Зрештою, про що може знати і твердити та зграйка евакуйованих панів та панночок, які засіли на "Эхо Чернобыля"? Їм що, відомі проблеми ліквідаторів!?

Чому, власне, під прикриттям своєї виключної порядності, ця категорія намагається своїми свинячими рилами соватись у не їхні проблеми?!

Всім загальновідомо, що цю категорію, окрім незаконно відсуджених пенсій, більше нічого і ніхто не цікавить. А вся "турбота" про єдність – продиктована  у першу чергу тим, що вони мріють "на спинах" ліквідаторів відстояти виключно свої вузькі інтереси. Тому і вчепилися міцно "реп’яхами до кожуха".

Так, надто роздратувала цю зграйку замітка "Ситуація виглядає досить абсурдною", де йдеться про те, що серед цієї категорії є багато інвалідів, які не працювали у своєму житті жодного дня, але хочуть отримувати пенсії від п’яти до десяти тисяч. Проте – хіба це не правда?

Хіба не є відомими факти про інвалідні династії з числа евакуйованих, де починаючи від батьків і закінчуючи внучатами – всі інваліди?

Що, хіба автор висловлених думок, в опублікованій замітці,  каже не правду, що важко пояснити шахтареві або металургу, у якого 25-30 років підземного стажу робити за списком №1, який зробив відповідний внесок в економіку та сплачував внески до Пенсійного Фонду, а в багатьох випадках й надалі продовжує працювати і не завжди це робить від доброго життя – чому він має отримувати  пенсію у рази меншу від людини, яка нічого не вклала ні у пенсійну, ні у бюджетну скарбничку держави?

Зрештою, хіба не є ганьбою для країни, коли люди, які піднімали у післявоєнний період з руїн нашу країну, відпрацювавши при цьому по три-чотири десятки років, отримують мізерні пенсії на які можна дійсно харчуватися хіба-що "кошачим кормом"?

Варто подивіться відео з передачі "Шустер-Live" від 14 червня, де міністр соціальної політики України Наталія Королевська дійсно ніяковіла від існуючих сьогодні розмірів пенсій у людей, які багато що зробили для цієї країни.

Зрозуміло, що декого ця правда "колить" в очі та дратує, але від неї ніде дітись і це – також правда.

Чомусь ця категорія громадян, після відсуджених для себе надвисоких пенсій, почала прирівнювати себе до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і навіть неодноразово доводилось чути нотки та навіть читати цілі епоси, що ліквідатори – це всього лиш заробітчани, які їхали на ліквідацію наслідків аварії за "довгим" рублем. Тому, ми, постраждали, а ліквідатори - ніхто!

Нещодавно на нашу адресу надійшла коротенька заміточка, яку ми не стали розташовувати, але до теми варто навести цитату (подається у перекладі з рос.):

"Знаєте, те чи інше формулювання несе у собі велике смислове навантаження, але, із-за своєї неуважності, ми, інколи, втрачаємо його сутність та не можемо зрозуміти багатьох речей. Тому, деякі індивідууми розуміючи це,  намагаються вибудовувати ту чи іншу хибну стратегію у яку, згодом, і самі починають вірити".

Щось подібне відбувається з громадянами з числа евакуйованих та тими, хто проживає на забруднених територіях.

Чомусь ця категорія ніяк не може зрозуміти, що учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС виконували свої службові та виробничі обов’язки, пов’язані з усуненням безпосередньо самої аварії. А тому, держава, виходячи із відповідних нормативів і правил, розмежовує ці категорії. Для прикладу варто поглянути у зв'язок із захворюваннями ліквідатора та потерпілого. Там чітко вказано, що в одних захворюваннях пов’язані з роботами по ЛНА на ЧАЕС та виконанням обов’язків військової служби, а у інших – ці захворювання пов’язані з Чорнобильською катастрофою.

Звідси логічне запитання: А що виконували ви?

Так, ви постраждалі, і цього ніхто не заперечує! Але, виходячи з того, що одні мали відповідні обов’язки перед державою, то, відповідно і держава, має обов’язки перед ліквідаторами, а звідси, держава повинна чітко визначатись з пріоритетами та перевагами, щодо соціального захисту.

Зрештою, своєю поведінкою, евакуйовані давно переконали не лише ліквідаторів, але багатьох лідерів чорнобильського руху, що рани чи пізно має відбутися чіткий законодавчий розподіл категорій чорнобильців.

Розуміння проблем пріоритетності щодо соціального захисту категорій чорнобильців, і не тільки, у 2011 році висловлював тодішній голова Верховної Ради України Володимир Литвин, який заявив, що одним із методів вирішення наболілих проблем, може стати звід законів – це Чорнобильський Кодекс.

Тому, не варто "писарям" з "Эхо Чернобыля" десь вишукувати відьом, а уважніше поглянути на себе у дзеркало та навколо себе і, можливо, щось вдасться там побачити.