НА ПРОХАННЯ ЧИТАЧІВ
МІНІСТЕРСТВО ПРАЦІ ТА СОЦІАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ Л И С Т 13.04.2001 N 03-3/1652-018-2 Міністерствам, іншим центральним органам виконавчої влади, Міністерству праці та соціального захисту населення Автономної Республіки Крим Головним управлінням праці та соціального захисту населення обласних державних адміністрацій, Головному управлінню праці та Головному управлінню соціального захисту Київської міської державної адміністрації, управлінню праці та соціального захисту населення Севастопольської міської державної адміністрації Про оплату праці у зоні відчуження ЧАЕС у 1986-1990 рр. осіб, які виконували роботи, пов'язані з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС і запобіганням забрудненню навколишнього середовища 1. Оплата праці працівників підприємств, організацій і установ, розташованих у зоні відчуження (включаючи робітників і службовців системи Міністерства внутрішніх справ)Постановою ЦК КПРС, Президії Верховної Ради СРСР, Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 7 травня 1986 р. N 524-156 ( v0524400-86 ) (постанова Ради Міністрів УРСР від 08.05.86 р. N 168 ( 168с-86-п ) було надано право керівникам підприємств і організацій провадити оплату праці працівників, безпосередньо зайнятих на роботах по ліквідації аварії на ЧАЕС по підвищених до 100 % тарифних ставках (відрядних розцінках) і посадових окладах. Конкретні розміри підвищення зазначених ставок (розцінок) і окладів встановлювались з урахуванням складності і терміновості робіт. На підставі постанови ЦК КПРС, Президії Верховної Ради СРСР, Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 7 травня 1986 р. N 524-156 ( v0524400-86 ) (постанова Ради Міністрів УРСР від 08.05.86 р. N 168 ( 168с-86-п ), наказом Міністерства охорони здоров'я СРСР від 14 травня 1986 р. N 104 було надано право підвищувати на 25 % посадові оклади працівників: лікарень, диспансерів, амбулаторно-поліклінічних установ, установ швидкої і невідкладної медичної допомоги, які безпосередньо обслуговували постраждалих внаслідок аварії на ЧАЕС, виконували роботи по дозиметричному і радіометричному контролю та дезактивації джерел радіоактивних випромінювань; які приймали безпосередню участь в проведенні медико-біологічних, дозиметричних і біофізичних обстежень людей, дослідження їх виділень, санітарної обробки хворих, дезактивації території, приміщень, обладнання і приладів структурних підрозділів науково-дослідних установ і медичних вузів медичних працівників ЛТЕК, які проводили обстеження осіб, евакуйованих із зони ЧАЕС (наказ Міністерства охорони здоров'я СРСР від 14 травня 1986 р. N 104). Відповідно до абзацу другого пункту 1 постанови ЦК КПРС, Президії Верховної Ради СРСР, Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 7 травня 1986 р. N 524-156 ( v0524400-86 ) (постанова Ради Міністрів УРСР від 08.05.86 р. N 168 ( 168с-86-п ) обслуговування літаків, вертольотів, пожежної техніки, дезактивація техніки і забруднених ділянок місцевості та деякі інші роботи провадились у подвійному розмірі посадових окладів, а робітників і службовців - по підвищених на 100 % тарифних ставках. Відповідно до абзацу другого пункту 1 постанови ЦК КПРС, Президії Верховної Ради СРСР, Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 7 травня 1986 р. N 524-156 ( v0524400-86 ) та на підставі розпорядження Ради Міністрів СРСР від 3 вересня 1986 р. N 1767 (розпорядження Ради Міністрів УРСР від 10 вересня 1986 р. N 530-рс ( 530-86-р ) тарифні ставки і посадові оклади працівників, які виконували роботи в районах і на роботах з підвищеною радіоактивністю, підвищувались до 15 %. Міністерствам, відомствам УРСР, облвиконкомам, Київському і Севастопольському горвиконкомам надавалось право встановлювати конкретні розміри підвищення з врахуванням складності і терміновості цих робіт, затверджувати переліки робіт з підвищеною радіоактивністю, які оплачуються в такому ж порядку, було також затверджено перелік населених пунктів з підвищеною радіоактивністю, в яких оплата праці провадилась по підвищених до 25 % тарифним ставкам (посадовим окладам). Постановою Держкомпраці СРСР і Секретаріату ВЦРПС від 7 травня 1986 р. N 153/10-43 було дозволено керівникам підприємств і організацій (надалі - підприємств), які приймали участь у виконанні робіт, пов'язаних з ліквідацією наслідків аварії, запроваджувати для всіх працівників, які виконували зазначені роботи, відрядну, акордну і інші прогресивні форми оплати праці. Відповідно до постанови Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 5 червня 1986 р. N 665-195 ( v0665400-86 ) "Про оплату праці і матеріальне забезпечення працівників підприємств, організацій і установ, які виконували роботи, пов'язані з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і запобіганням забрудненню навколишнього середовища" (постанова Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 10 червня 1986 р. N 207-7 ( 207с-86-п ) оплата праці працівників підприємств, організацій і установ (надалі - підприємств), розташованих у зоні ЧАЕС, які виконували роботи, пов'язані з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС, повинна провадитись з дня аварії в розмірах, передбачених розпорядженням Ради Міністрів СРСР від 17 травня 1986 р. N 964 ( v0964400-86 ) - у III, II, I зонах небезпеки у 5-, 4-, 3-кратному розмірах в порівнянні з нормами, встановленими діючим законодавством. Перелік населених пунктів і виробничих об'єктів, де оплата праці провадилась відповідно до зон небезпеки, затверджено рішеннями Урядової комісії від 07.08.86 р. N 87 (лист Держкомпраці УРСР від 13.08.96 р. N 115), від 19.08.86 р. N 108 (лист Держкомпраці УРСР від 26.08.86 р. N 124), від 18.09.86 р. N 173 (лист Держкомпраці УРСР від 24.09.86 р. N 140), від 05.01.87 р. N 339 (лист Держкомпраці УРСР від 09.01.87 р. N 1). На решті території зони відчуження, що не була віднесена до зон небезпеки (зона особливого контролю), оплата праці провадилась з дня аварії виходячи з підвищених до 100 % тарифних ставок, посадових окладів, відповідно до Постанови ЦК КПРС, Президії Верховної Ради СРСР, Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 7 травня 1986 р. N 524-156 ( v0524400-86 ) (постанова Ради Міністрів УРСР від 08.05.86 р. N 168 ( 168с-86-п ). Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 25.10.2000 р. N 12-рп/2000 ( v012p710-00 ) зоною відчуження є територія, що з 26.04.86 р. охоплює ту частину радіаційно небезпечних земель, рівень забруднення яких зумовив необхідність евакуації населення у 1986 році на підставі відповідних актів органів державної влади, незалежно від часу прийняття цих актів та проведення евакуації. Оплата праці водіїв по підвищених тарифних ставках і посадових окладах для відповідних зон небезпеки і зони особливого контролю провадилась за фактично відпрацьований час у цих зонах. Оплата праці водіїв, які виконували роботу поза зонами, провадилась в одинарному розмірі (рішення Урядової комісії від 30 вересня 1986 р., Тимчасовий порядок оплати праці працівників підприємств, організацій і установ Міненерго СРСР, які приймали участь в роботах, пов'язаних з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС і запобіганням забрудненню навколишнього середовища). Підвищена в кратних розмірах оплата праці не утворювала нових тарифних ставок (посадових окладів), це була доплата за особливі умови праці (роз'яснення Держкомпраці СРСР, Міністерства енергетики і електрифікації СРСР і ЦК профспілки робітників електростанцій і електротехнічної промисловості від 26.05.86 р., Тимчасовий порядок оплати праці працівників підприємств, організацій і установ Міненерго СРСР, які приймали участь в роботах, пов'язаних з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС і запобіганням забрудненню навколишнього середовища). Відповідно до статті 105 КЗпП Української РСР ( 322-08 ) робітникам і службовцям, які виконували на тому ж підприємстві поряд зі своєю основною роботою, обумовленою трудовим договором, додаткову роботу за іншою професією (посадою) або обов'язки тимчасово відсутнього працівника без звільнення від своєї основної роботи, провадилася доплата за суміщення професій (посад) або виконання обов'язків тимчасово відсутнього працівника відповідно до законодавства СРСР. Розміри доплат за суміщення професій (посад) або виконання обов'язків тимчасово відсутнього працівника встановлювались адміністрацією підприємства за погодженням з профспілковим комітетом. Відповідно до порядку оплати праці плаваючого складу річкового флоту, членам екіпажів суден, які в період експлуатації виконували обов'язки відсутніх працівників, виплачувалось 110% посадових окладів відсутніх працівників (постанова Ради Міністрів СРСР від 29.09.60 р. N 1066, постанова Ради Міністрів УРСР від 22.11.60 р. N 1889). Розпорядженням Ради Міністрів Української РСР від 18 листопада 1986 р. N 643-р було дозволено керівникам підприємств, які виконували роботи в районах з підвищеною радіоактивністю, викликаною аварією на ЧАЕС, встановлювати працівникам доплати за суміщення професій (посад), розширення зони обслуговування чи збільшення обсягів робіт до 50 % тарифної ставки (посадового окладу) по основній роботі в порядку, передбаченому постановою Ради Міністрів СРСР від 4 грудня 1981 р. N 1145 ( v1145400-81 ). Показники кратності не застосовувались на надбавки за високу професійну майстерність, класність, високі досягнення в праці, за виконання особливо важливої роботи на строк її виконання (пункт 41 листа Міненерго СРСР і Мінатоменерго СРСР, погодженого з галузевим ЦК профспілок від 05.05.88 р.). Розмір доплат за суміщення професій, розширення зони обслуговування або збільшення обсягу робіт, за роботу з важкими і шкідливими і з особливо важкими і особливо шкідливими умовами праці (наприклад, поварам, які постійно працювали біля плити), за роботу в нічний час, бригадирам із робітників, не звільнених від основної роботи за керівництво бригадою в період виконання робіт у зоні відчуження, пов'язаних з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, міг визначатись із застосуванням показника кратності (п. 41 листа Міненерго СРСР і Мінатоменерго СРСР, погодженого з галузевим ЦК профспілок від 05.05.88 року). Додаткова оплата праці в зоні відчуження в нічні години постановою Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 10 червня 1986 р. N 207-7 ( 207с-86-п ) встановлена за кожну годину роботи в нічний час в розмірі 35% тарифної ставки. Годинні тарифні ставки для визначення додаткової оплати праці за роботу в нічний час обчислювались відповідно до постанови Держкомпраці СРСР і Секретаріату ВЦРПС від 27 грудня 1972 р. N 383/35 ( v3_35400-72 ). Постановою Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 5 червня 1986 р. N 665-195 ( v0665400-86 ) (постанова Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 10 червня 1986 р. N 207-7 ( 207с-86-п ) було дозволено підприємствам залучати працівників на роботи, пов'язані з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС у зоні відчуження і запобіганням забрудненню навколишнього середовища, у вихідні і святкові дні з оплатою у подвійному розмірі. Оплата роботи у зоні відчуження у святкові дні (частина друга статті 73) та у вихідні дні провадилась за правилами статті 107 КЗпП Української РСР ( 322-08 ) за фактично відпрацьовані у святковий чи вихідний день години, із застосуванням показників кратності: 1) відрядникам - за подвійними відрядними розцінками; 2) працівникам, праця яких оплачується за годинними або денними ставками, - у розмірі подвійної годинної або денної ставки; 3) працівникам, які одержують місячний оклад (наприклад, лікарям), - у розмірі одинарної годинної або денної ставки зверх окладу, якщо робота провадилась в межах місячної норми робочого часу, і в розмірі подвійної годинної або денної ставки зверх окладу, якщо робота провадилась понад місячну норму. Відповідно до статей 67, 68 КЗпП Української РСР ( 322-08 ) загальним вихідним днем є неділя. На підприємствах, де робота не може бути перервана в загальний вихідний день у зв'язку з необхідністю обслуговування населення (магазини, підприємства побутового обслуговування і інші), вихідні дні встановлювались місцевими радами народних депутатів. Відповідно до постанови Держкомпраці СРСР і Секретаріату ВЦРПС від 7 травня 1986 р. N 153/10-43 премія за роботу в зоні ЧАЕС виплачувалась у відповідності з діючими на підприємстві системами преміювання. Встановлені граничні розміри премій було дозволено підвищувати до 60% тарифної ставки (окладу) на місяць (підпункт 4 пункту 1 постанови Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 10 червня 1986 р. N 207-7 ( 207с-86-п ). Тимчасовий порядок оплати праці працівників підприємств, організацій і установ Міненерго СРСР, які приймали участь в зазначених роботах, зобов'язував керівників підприємств, розташованих у зоні відчуження, затвердити інструкції по табельному обліку, положення про порядок оплати праці і преміювання робітників, інженерно-технічних працівників і службовців, графіки проведення робіт (змінності), довести зазначені документи до відома всіх працівників. Відповідно до пункту 16 додатка 1 до постанови ЦК КПРС, Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 17 вересня 1986 р. N 1115 ( v1115400-86 ) премії по новій системі преміювання, яка вводилась з 1 січня 1987 р., нараховувались на заробіток за відрядними розцінками, тарифними ставками, за фактично відпрацьований час, з врахуванням доплат за суміщення професій, розширення зони обслуговування або збільшення обсягу робіт, за роботу з важкими і шкідливими і з особливо важкими і особливо шкідливими умовами праці, за інтенсивність праці, за ненормований робочий день у водіїв автомобілів, за перевезення небезпечних вантажів річковим транспортом, за роботу в нічний час бригадирам із робітників, не звільнених від основної роботи за керівництво бригадою; надбавки: за високу професійну майстерність, високі досягнення в праці, класність, за виконання особливо важливої роботи на строк її виконання, за вчену ступінь, а також на оклад, установлений з врахуванням вченого ступеня, персональні надбавки (постанова Держкомпраці СРСР і Секретаріату ВЦРПС від 18 листопада 1986 р. N 491/26-175 ( v-175400-86 ) із доповненнями, затвердженими постановою Держкомпраці СРСР і Секретаріату ВЦРПС від 10 серпня 1987 р. N 477/23-80). На доплату за роботу в надурочний час та святкові дні премія не нараховувалась (роз'яснення Держкомпраці СРСР і ВЦРПС від 21 травня 1959 р. N 16). Приклад. Особа працювала на роботах, пов'язаних з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС, у III зоні небезпеки 2 і 3 травня 1986 р. по 9 годин щодня, даній категорії працівників підприємства положенням про преміювання передбачено преміювання в розмірі 50%. У цьому випадку премія повинна нараховуватися за робочий і за святковий дні таким чином: годинна тарифна ставка х 9 годин х х 5 (кратність) х 0,5. Розпорядженням Ради Міністрів СРСР від 17 травня 1986 р. N 964-рс голові Урядової комісії було надано право виплачувати працівникам одноразову винагороду за виконання особливо важливих і відповідальних робіт в залежності від небезпеки їх проведення в розмірі до 1000 крб. Запроваджувалась одноразова премія за рахунок коштів, що виділялись Мінфіном СРСР і Держпланом СРСР в розпорядження Міненерго СРСР для заохочення працівників підприємств, незалежно від їх відомчого підпорядкування. Розмір премії, що виплачувалась одному працівнику, не повинен був перевищувати 400 крб. (підпункт 3 пункту 1 постанови Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 10 червня 1986 р. N 207-7 ( 207с-86-п ), порядок виплати премії визначено розпорядженням Ради Міністрів СРСР від 24 червня 1986 р. N 1512-р. У відповідності з постановою Кабінету Міністрів України від 30 травня 1986 р. N 523, зазначена премія (не більше 400 крб. на місяць) додається до суми заробітку, із розміру якого призначається пенсія. Після 1 березня 1987 р., відповідно до рішення Урядової комісії від 2 лютого 1987 р. N 351, премія за основні результати господарської діяльності начислялась у зоні ЧАЕС на заробітну плату виходячи із підвищених не більше як у два рази тарифних ставок, посадових окладів, відрядних розцінок. Відповідно до постанови Ради Міністрів СРСР від 9 квітня 1988 р. N 441 Мінатоменерго СРСР, Міністерству середнього машинобудування СРСР та Міненерго СРСР виділялись кошти для заохочення учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Розмір однієї премії понад установлені чинним законодавством максимальні розміри премій обмежувався сумою 400 крб. на місяць. Підпункт 3 пункту 1 постанови Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 10 червня 1986 р. N 207-7 ( 207с-86-п ) втратив чинність. Рішенням Урядової комісії від 16 травня 1987 р. N 387 було доручено Мінатоменерго СРСР за участю Міненерго СРСР і Мінсередмашу СРСР розробити і затвердити: - положення про заохочення працівників цих міністерств за виконання завдань по дезактивації і відновленню енергоблока N 3 ЧАЕС, дезактивації м. Прип'ять, забезпечення надійної і безаварійної роботи ЧАЕС та запобігання забруднення навколишнього середовища; - порядок і умови використання коштів, що виділялись Мінатоменерго СРСР, Міненерго СРСР і Мінсередмашу СРСР. Постановою Держкомпраці СРСР і Секретаріату ВЦРПС від 7 травня 1986 р. N 153/10-43 для працівників, які виконували роботи, пов'язані з ліквідацією наслідків аварії в зоні радіоактивного випромінювання, встановлювався 6-годинний робочий день. У зв'язку з тим, що годинні тарифні ставки для робітників визначені виходячи з 7-годинного робочого дня (постанови ЦК КПРС. Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 12 грудня 1972 р. N 842, від 17 вересня 1986 р. N 1115 ( v1115400-86 ), від 24.12.76 р. N 1057 тощо), годинна тарифна ставка при режимі 6-годинного робочого дня у зоні ЧАЕС визначалася таким чином: відповідна годинна тарифна ставка при 7(8)-годинному робочому дні множилася на середню тривалість робочого часу в годинах (при 7/8-годинному робочому дні) за місяць (173,1 год.), а одержаний результат ділився на 152,5 - середню тривалість робочого часу за місяць в годинах при 6-годинному робочому дні (роз'яснення Держкомпраці СРСР і Секретаріату ВЦРПС від 5 жовтня 1973 року N 13/30, затверджене постановою Держкомпраці СРСР і Секретаріату ВЦРПС від 5 жовтня 1973 року N 266/30). Приклад. Годинна тарифна ставка при 8-годинному робочому дні 65,9 коп. в перерахунку при 6-годинному робочому дні складатиме 74,8 коп. (65,9 х 173,1 : 152,5). Особам, оплата праці яких провадилась виходячи з місячних тарифних ставок (окладів) годинна тарифна ставка при 6-годинному робочому дні визначалася діленням місячної ставки (окладу) на норму робочих годин по календарю у даному місяці при 6-годинному робочому дні (роз'яснення Держкомпраці СРСР і Секретаріату ВЦРПС від 27 грудня 1972 р. N 383/35 ( v3_35400-72 ). Приклад. Посадовий оклад працівника - 120 крб., годинна тарифна ставка цього працівника при 6-годинному робочому дні складатиме у травні 1986 р. 83,3 коп. (120 : 144 години), а в липні 1986 р. 74,1 коп. (120 : 162 години). За повідомленням Адміністрації зони відчуження і зони безумовного (обов'язкового) відселення від 13.05.98 р. N 13/564 кар'єри по видобуванню і навантаженню піску були розташовані в зоні відчуження біля сіл Лелів і Чистогалівка, міст Прип'ять і Чорнобиль, між селами Лелів і Копачі та селами Янів і Копачі. При визначенні годинної тарифної ставки у зоні ЧАЕС на роботах по навантаженню піску, доплати і надбавки за професійну майстерність, високі досягнення в праці, виконання особливо важливих робіт (які не утворюють новий посадовий оклад), встановлені працівнику за основним місцем роботи, не повинні враховуватись (абзац четвертий підпункту 1 пункту 1 постанови Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 10 червня 1986 р. N 207-7 ( 207с-86-п ). У випадку підвищення відповідно до чинного законодавства посадових окладів керівних та інженерно-технічних працівників підприємств першої групи по оплаті праці на 10-15 %, годинна тарифна ставка при шестигодинному робочому дні у зоні відчуження визначається із врахуванням цього підвищення, яке утворює новий посадовий оклад. Для педагогічних працівників, відповідно до Інструкції про порядок обчислення заробітної плати працівників освіти ( z0056-93 ), годинна тарифна ставка обчислюється діленням місячної тарифної ставки (посадового окладу) на кількість годин викладацької (педагогічної) або виховної роботи у конкретному місяці, виходячи з тривалості педагогічної роботи в день. Наприклад, годинна тарифна ставка вчителя старших класів при нормі 3 години педагогічної роботи в день 72 години за місяць (24 х 3) і тарифній ставці 170 крб. становитиме 2,36 крб. (170 : 72). Якщо цей вчитель був учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС (виконував роботи по навантаженню піску, що не є педагогічною діяльністю), його годинна тарифна ставка на роботах, пов'язаних з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС, при встановленому в зоні ЧАЕС режимі 6-годинного робочого дня та 6-денного робочого тижня становитиме в травні 1986 року 1,18 крб. (170 : 144 години). Годинна тарифна ставка (оклад) при нарахуванні заробітної плати за роботу в зоні відчуження, пов'язану з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС, обчислюється виходячи з посадового окладу по основній роботі і кількості робочих годин за календарем відповідного місяця при 6-годинному робочому дні і 6-денному робочому тижні. Підвищення посадових окладів педагогічних працівників установ і закладів освіти за почесні звання та вчену ступінь доктора чи кандидата наук та за використання в роботі іноземної мови утворювало новий посадовий оклад і враховувалось при обчисленні годинної тарифної ставки при режимі 6-годинного робочого дня в зоні ЧАЕС, додаткова оплата праці за класне керівництво, перевірку зошитів і письмових робіт, завідування кабінетами, за суміщення професій при цьому не враховувалась. При обчисленні годинної тарифної ставки при режимі 6-годинного робочого дня в зоні ЧАЕС завідуючих магазинами, їдальнями і структурними одиницями, не звільнених від основної роботи продавця, повара тощо, якщо показники нижчі передбачених для підприємств (структурних одиниць) 7-ї групи по оплаті праці, потрібно враховувати, що посадовий оклад (тарифна ставка) цих осіб встановлюються з врахуванням доплати в розмірі до 20% окладу продавця, повара тощо. Робота в надурочний час оплачувалась відповідно до ст. 106 Кодексу законів про працю УРСР ( 322-08 ): - при почасовій оплаті праці за перші дві години - в полуторному розмірі, за наступні - в подвійному розмірі. Приклад. Працівник працював у липні 1986 р. в III зоні небезпеки 9 годин. Його заробіток визначається виходячи з годинної тарифної ставки 74,1 коп. таким чином: (74,1 х 6 х 5) + (74,1 х 2 х 5 х х 1,5) + (74,1 х 1 х 5 х 2) = 40,75, або (74,1 х 9 х 5) + (74,1 х х 2 х 5 х 0,5) + (74,1 х 1 х 5 х 1) = 40,75 крб.; - при відрядній оплаті праці доплата за роботу в надурочний час провадилась в розмірі 50 % тарифної ставки почасовика за перші дві години надурочної роботи, а починаючи з третьої години - в розмірі 100% тарифної ставки почасовика відповідного розряду. Приклад. Працівник з відрядною системою оплати праці працював у липні 1986 р. в III зоні небезпеки 9 годин. Понад заробіток, начислений по відрядних розцінках, йому потрібно нарахувати доплату за роботу в надурочний час протягом трьох годин виходячи з годинної тарифної ставки 74,1 коп. таким чином: (74,1 х 2 х 5 х 0,5) + (74,1 х 1 х х 5 х 1); - у тих галузях народного господарства, де встановлено єдині тарифні ставки для робітників-відрядників і почасовиків, за роботу у надурочний час провадилась доплата в розмірі, встановленому законодавством СРСР. Наприклад, водіям автомобілів понад основну оплату по тарифній ставці або відрядним розцінкам провадилася доплата за роботу в надурочний час у розмірі 37,5% установленої тарифної ставки за перші дві години і в розмірі 75% за решту надурочного часу (пункт 28 постанови Держкомпраці СРСР і Секретаріату ВЦРПС від 14 грудня 1972 р. N 322/34 ( v0322400-72 ). Приклад. Водій з годинною тарифною ставкою при 6-годинному робочому дні 74,8 коп. працював протягом 9 годин у III зоні небезпеки. Якщо підсумований облік його робочого часу не провадився, доплата (понад оплату праці за перевезений вантаж відповідно до даних шляхового листа) повинна нараховуватись таким чином: (74,8 х 2 х х 5 х 0,375) + (74,8 х 1 х 5 х 0,75). Облік робочого часу водіїв здійснювався на основі табеля обліку робочого часу, шляхового листа і інших документів (постанова Держкомпраці СРСР і Секретаріату ВЦРПС від 16 серпня 1977 р. N 255/16 ( v0255400-77 ) "Про затвердження Положення про робочий час і час відпочинку водіїв автомобілів"). Якщо працівник протягом робочого дня виконував роботи у різних зонах небезпеки і неможливо виділити хронологічний порядок виконання робіт, для розрахунку доплати за роботу в надурочний час застосовується середній показник кратності, який визначається діленням суми годино-кратності на тривалість роботи. Приклад. Протягом робочого дня відпрацьовано 4 години у III зоні небезпеки і 5 годин у I зоні небезпеки. Середня кратність визначається так: (4 х 5 + 5 х 3) : 9 = 3,89. При застосуванні підсумованого обліку робочого часу та при вахтовому методі виконання робіт, години, відпрацьовані понад нормальну тривалість робочого часу в зоні ЧАЕС, тобто понад 6 годин, не вважаються надурочними, тривалість робочого часу за обліковий період не повинна перевищувати нормального числа робочих годин виходячи з того, що у зоні ЧАЕС було установлено 6-годинний робочий день і 36-годинний робочий тиждень. Як надурочний оплачується час, відпрацьований понад робочий час, передбачений графіком змінності на обліковий період. При умові нарахування відрядженим працівникам підвищеної оплати праці за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках за фактично відпрацьований час призначення пенсії провадиться без вимог щодо підтвердження документами первинного бухгалтерського обліку кількості відпрацьованих годин (лист Мінпраці України від 05.09.96 р. N 09-3013). Робота, виконана в святковий або вихідний день понад норму робочого часу, не враховується при підрахунку надурочних годин, оскільки вона і так оплачується за фактично відпрацьований час в подвійному розмірі відповідно до статті 107 КЗпП Української РСР ( 322-08 ). Виконання лікарями, середнім медичним персоналом та членами екіпажів суден річкового флоту обов'язків тимчасово відсутніх працівників відповідної категорії не вважалося надурочною роботою, оплата праці провадилася за фактично затрачений робочий час за посадою відсутнього працівника. Рішеннями Урядової комісії від 26.06.86 р.; 28.10.86 р.; 19.01.87 р. було дозволено провадити оплату надурочної роботи керівних, інженерно-технічних працівників і службовців з ненормованим робочим днем не більше ніж 3 години за добу до 01.03.87 р., а після цієї дати до 31.12.90 р. - не більше ніж 2 години за добу (рішення Урядової комісії від 02.02.87 р. та розпорядження Ради Міністрів Української РСР від 06.01.88 р. N 12-р). Відповідно до Тимчасового порядку оплати праці працівників підприємств, організацій і установ Міненерго СРСР, які приймали участь в роботах, пов'язаних з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС і запобіганням забрудненню навколишнього середовища (роз'яснення Держкомпраці СРСР, Міністерства енергетики і електрифікації СРСР і ЦК профспілки робітників електростанцій і електротехнічної промисловості від 26.05.86 р.), оплата праці робітників, керівних, інженерно-технічних працівників і службовців за червень 1986 р. провадилась у підвищених розмірах за весь фактично відпрацьований надурочний час. Рішенням Урядової комісії від 17.04.87 р. було дозволено з 01.05.87 р. до 01.11.87 р. провадити оплату праці робітників (включаючи відряджених), які виконували роботи по оперативному обслуговуванню, ремонту і наладці обладнання та на роботах по дезактивації енергоблоків NN 1, 2, 3 Чорнобильської АЕС за фактично відпрацьований час, при тривалості робочого дня до 12 годин, але не більше 250 годин на місяць з наданням одного щотижневого дня відпочинку, а керівних, інженерно-технічних працівників будівельно-монтажних організацій Міненерго СРСР (в т.ч. відряджених) з 01.10.87 р. до 01.01.88 р. - аналогічно рішенню Урядової комісії від 17.04.87 р. Оплата праці працівників виконкому м. Прип'ять, які постійно перебували у I зоні небезпеки, провадилась із застосуванням показника кратності 3 (лист Держкомпраці УРСР від 31.10.86 р. N 05/2-58). Відповідно до рішення Урядової комісії від 2 лютого 1987 р. N 351 після 01.03.87 р. термін "зона небезпеки" не застосовувався, оплата праці у зоні ЧАЕС провадилась таким чином: а) на різних ділянках проммайданчика ЧАЕС в залежності від радіаційної обстановки з застосуванням показника кратності від 2 до 5, а саме: - працівників, які виконували роботи в приміщеннях і на покрівлі третього енергоблока ЧАЕС, в районі "рудого" лісу, відкритого розподільчого обладнання, в цехах дезактивації, теплових і підземних комунікацій, по обслуговуванню законсервованого третього енергоблока, на територіях, що розташовані безпосередньо біля третього і четвертого енергоблоків, майданчиках будівельної бази і складів обладнання, а також на роботах по похованню радіоактивно забруднених матеріалів у могильниках - у 5-кратному розмірі; - працівників, які виконували роботи по експлуатації енергоблоків N 1 і N 2, по спорудженню енергоблоків N 5 і N 6 та на розташованих поряд з ними територіях - у 3-кратному розмірі; - на роботах по ремонту покрівлі енергоблоків NN 1, 2, 5, 6 - в 4-кратному розмірі; - в приміщенні адміністративно-побутового корпусу ЧАЕС N 1 - у 2-кратному розмірі. Якщо працівники, які розміщені в АПК-1, виконували роботи на території, де оплата праці провадилась у 3-, 4-, 5-кратному розмірі, оплата праці цих осіб провадиться також у 3-, 4-, 5-кратному розмірі за фактично відпрацьований час на відповідній території, за даними табеля обліку робочого часу по зонах небезпеки; б) в населених пунктах Копачі, Прип'ять, Лельов (ПУСО, станція перевантаження) - у 3-кратному розмірі; в) на станції Янів - у 4-кратному розмірі; г) в решті населених пунктів 30-кілометрової зони - у 2-кратному розмірі. д) в інших випадках, на об'єктах в межах 30-кілометрової зони, оплата праці провадилась у двократному розмірі при рівні випромінювання до 5-ти мр/год., при рівні випромінювання понад 5 мр/годину - у трикратному розмірі. Перелік конкретних об'єктів встановлювався щомісячно за даними радіаційної обстановки на підставі даних Управління радіаційного контролю Виробничого об'єднання "Комбінат" і цеху радіаційної безпеки ЧАЕС за станом на 1 число кожного місяця. Про запровадження порядку оплати праці, відповідно до рішення Урядової комісії від 2 лютого 1987 р. N 351 повідомлялося спільним листом Міненерго СРСР і Мінатоменерго СРСР від 30 - 31 березня 1987 р., погодженим із галузевим ЦК профспілок. Місто Чорнобиль відносилось до II зони небезпеки до 14 липня 1986 р. включно, з 15 липня 1986 р. до 1 березня 1987 р. до I зони небезпеки, після цієї дати оплата праці працівників підприємств, які виконували роботи, пов'язані з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС у м. Чорнобиль, провадилась у подвійному розмірі тарифних ставок, посадових окладів, відрядних розцінок. Відповідно до наказу Виробничого об'єднання "Комбінат" від 19.05.87 р. N 166 "Про оплату праці працівників управління автомобільного транспорту", на підставі акта обстеження Управлінням дозиметричного контролю радіаційної обстановки на території АТП-2 оплата праці працівників АТП-2 і апарату Управління автомобільного транспорту на території розташованого в м. Чорнобиль майданчика Будівельного управління 605 провадилась у травні 1987 р. у 3-кратному розмірі. Наказом Виробничого об'єднання "Комбінат" від 15.02.87 р. N 32 "Про оплату праці працівників ВО "Комбінат" було доручено керівникам виробничих одиниць об'єднання визначити перелік категорій робітників, спеціалістів і службовців, які працювали вахтовим методом організації праці з застосуванням підсумованого обліку робочого часу та виконанням за обліковий період норми робочого часу. Для керівних працівників і спеціалістів, які не працювали вахтовим методом у зв'язку із специфікою роботи або неукомплектованістю персоналу, встановлювався графік роботи. В цьому випадку дозволялась робота у вихідні дні з наданням відгулів в установленому порядку. Показники кратності застосовувались відповідно до даних обліку робочого часу. Наказом Виробничого об'єднання "Комбінат" від 30.05.87 р. N 179 "Про оплату праці працівників відділу робітничого забезпечення" було визначено, що оплата праці працівників служб громадського харчування, розташованих в приміщенні АПК-1, провадиться в 5-кратному розмірі, в приміщеннях громадського харчування, розташованих у 30-кілометровій зоні, - у 2-кратному розмірі. Роботу громадського харчування і торгівлі у 30-кілометровій зоні зазначеним наказом зобов'язано здійснювати вахтовим методом організації праці, оплату праці провадити відповідно до Тимчасового положення про вахтовий метод організації праці на ЧАЕС. За повідомленням Управління радіаційного захисту населення та поводження з радіоактивними відходами МНС України від 11.09.2000 р. N 164/08-454 монтажний район - це територія проммайданчика ЧАЕС, що безпосередньо прилягає до четвертого енергоблока, РЦ-4 означає реакторний цех четвертого енергоблока, 14-й район - сховище відходів ядерного палива, АПК-2 та ПК-2 - адміністративно-побутовий корпус N 2, розташований на проммайданчику ЧАЕС, де рівень експозиційної дози на 01.03.87 р. перевищував 5 мр/год. Відповідно до постанови ЦК КПРС, Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 29 грудня 1987 N 1497-378 (розпорядження Ради Міністрів УРСР від 6 січня 1988 р. N 12-р) після 1 березня 1988 р. оплата праці працівників провадилась у подвійному розмірі тарифної ставки (посадового окладу) і лише у виняткових випадках і на нетривалий термін, на об'єктах, перелік яких погоджувався з Виробничим об'єднанням "Комбінат", - у трикратному розмірі (лист Міненерго СРСР і Мінатоменерго СРСР, погоджений з галузевим ЦК профспілок від 05.05.88 року). Порядок оплати праці працівників підприємств, організацій і установ, розташованих у зоні відчуження, поширювався також на підприємства, організації, установи, які мали госпрозрахункові дільниці в зоні Чорнобильської АЕС. 2. Особливості оплати праці працівників, відряджених у зону відчуження для виконання робіт, пов'язаних з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС і запобіганням забрудненню навколишнього середовища (включаючи робітників і службовців системи Міністерства внутрішніх справ) Відповідно до постанови НКП СРСР від 19 червня 1940 року N 1047 службовим відрядженням вважається поїздка працівника за розпорядженням керівника підприємства для виконання службового доручення поза місцем постійної роботи. Службова поїздка працівників, постійна робота яких проходить в дорозі, не вважається службовим відрядженням. Відповідно до Інструкції про службові відрядження в межах СРСР, затвердженої Мінфіном СРСР, Держкомпраці СРСР і ВЦРПС від 15 лютого 1980 р. N 30 працівникам, які перебували у службовому відрядженні, зберігався середній заробіток за всі робочі дні по графіку, встановленому за основним місцем роботи періоду відрядження. Відповідно до статей 67, 68 КЗпП Української РСР ( 322-08 ) загальним вихідним днем є неділя, на підприємствах, де робота не може бути перервана в загальний вихідний день у зв'язку з необхідні обслуговування населення (магазини, підприємства побутового обслуговування і інші), вихідні дні встановлювались місцевими радами народних депутатів. Відповідно до роз'яснення Держкомпраці СРСР і Президії ВЦРПС від 8 квітня 1967 р. N 4/П-10 ( v0-10400-67 ) "Про деякі питання, пов'язані з переводом робітників і службовців підприємств, організацій і установ на п'ятиденний робочий тиждень з двома вихідними днями" для працівників, які забезпечують допоміжне обслуговування основного виробництва (наприклад, ремонт обладнання), при застосуванні графіків п'ятиденного робочого тижня, виходячи з інтересів виробництва, вихідні дні могли надаватись в дні робочого тижня, що не співпадали з днями відпочинку для робітників і службовців основного виробництва. За час виконання державних обов'язків у додатковий день відпочинку, встановлений у зв'язку з переведенням на п'ятиденний робочий тиждень, середня заробітна плата за місцем роботи за працівником не зберігається, тому що за відпрацьовані п'ять днів йому повністю виплачується тижневий заробіток (роз'яснення Держкомпраці СРСР і Президії ВЦРПС від 8 квітня 1967 р. N 152 "Про деякі питання, пов'язані з переводом робітників і службовців підприємств, організацій і установ на п'ятиденний робочий тиждень з двома вихідними днями"). Відповідно до абзацу четвертого підпункту 1 пункту 1 постанови Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 10 червня 1986 р. N 207-7 ( 207с-86-п ) оплата праці працівників підприємств, організацій і установ, відряджених у зону відчуження для виконання робіт, пов'язаних з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС в зоні відчуження і запобіганням забрудненню навколишнього середовища, провадилась у III, II, I зонах небезпеки у 4-, 3-, 2-кратному розмірах тарифної ставки понад середньомісячну заробітну плату, яка відповідно до чинного законодавства зберігалась за основним місцем роботи. На решті території зони відчуження, що не була віднесена до зон небезпеки (зона особливого контролю), оплата праці повинна провадитись з дня аварії в однократному розмірі тарифних ставок, посадових окладів відповідно до постанови ЦК КПРС, Президії Верховної Ради СРСР, Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 7 травня 1986 р. N 524-156 ( v0524400-86 ) (постанова Ради Міністрів УРСР від 08.05.86 р. N 168 ( 168с-86-п ) та абзацу четвертого підпункту 1 пункту 1 постанови Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 10 червня 1986 р. N 207-7 ( 207с-86-п ). Зазначене повідомлялось листом Держкомпраці УРСР і Укрпрофради від 08.01.87 р. N 05/2-25-2; 03-51-8. Територія населених пунктів, із яких у 1986 р. евакуйовано населення на підставі відповідних актів органів державної влади, незалежно від часу прийняття цих актів та проведення евакуації, відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 25.10.2000 р. N 12-рп/2000 ( v012p710-00 ) відноситься до зони відчуження з дня аварії на ЧАЕС. Доплати і надбавки, які не утворюють нового посадового окладу, встановлені працівнику за основним місцем роботи, не враховувались при визначенні годинної тарифної ставки у зоні ЧАЕС (абзац четвертий підпункту 1 пункту 1 постанови Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 10 червня 1986 р. N 207-7 ( 207с-86-п ). У зв'язку з тим, що годинні тарифні ставки для робітників визначені виходячи з 7(8)-годинного робочого дня (постанови ЦК КПРС, Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 12 грудня 1972 р. N 842, від 17 вересня 1986 р. N 1115 ( v1115400-86 ), від 24.12.76 р. N 1057 тощо), годинна тарифна ставка при режимі 6-годинного робочого дня у зоні ЧАЕС визначалася таким чином: відповідна годинна тарифна ставка при 7(8)-годинному робочому дні множилася на середню тривалість робочого часу в годинах за місяць (173,1 год.), а одержаний результат ділився на 152,5 год. - середню тривалість робочого часу за місяць при 6-годинному робочому дні (роз'яснення Держкомпраці СРСР і Секретаріату ВЦРПС від 5 жовтня 1973 року N 13/30, затверджене постановою Держкомпраці СРСР і Секретаріату ВЦРПС від 5 жовтня 1973 року N 266/30). Особам, оплата праці яких провадилась виходячи з місячних тарифних ставок (окладів), годинна тарифна ставка при 6-годинному робочому дні визначалася діленням місячної ставки (окладу) на норму робочих годин по календарю у даному місяці при 6-годинному робочому дні (роз'яснення Держкомпраці СРСР і Секретаріату ВЦРПС від 27 грудня 1972 року N 12/35 ( v2_35400-72 ) затверджене постановою Держкомпраці СРСР і Секретаріату ВЦРПС від 27 грудня 1972 року N 383/35 ( v3_35400-72 ). У випадку підвищення відповідно до чинного законодавства посадових окладів працівників підприємств першої групи по оплаті праці на 10-15 % годинна тарифна ставка при шестигодинному робочому дні у зоні відчуження визначається із врахуванням цього підвищення, яке утворює новий посадовий оклад. Якщо додаткова робота за іншою професією (посадою) або обов'язки тимчасово відсутнього працівника без звільнення від своєї основної роботи виконувались лише за основним місцем роботи, для доплати передбаченої статтею 105 КЗпП Української РСР ( 322-08 ) за період роботи в зоні ЧАЕС підстав не було. Розпорядженням Ради Міністрів Української РСР від 18 листопада 1986 р. N 643-р було дозволено керівникам підприємств, які виконували роботи в районах з підвищеною радіоактивністю, викликаною аварією на ЧАЕС, встановлювати працівникам доплати за суміщення професій (посад), розширення зони обслуговування чи збільшення обсягів робіт до 50 % тарифної ставки (посадового окладу) по основній роботі в порядку, передбаченому постановою Ради Міністрів СРСР від 4 грудня 1981 р. N 1145 ( v1145400-81 ). Доплати, встановлені у зоні відчуження за суміщення професій, розширення зони обслуговування або збільшення обсягу робіт, за роботу з важкими і шкідливими і з особливо важкими і особливо шкідливими умовами праці, за роботу в нічний час, бригадирам із робітників, не звільнених від основної роботи за керівництво бригадою, могли встановлюватись з застосуванням показника кратності (пункт 41 листа Міненерго СРСР і Мінатоменерго СРСР, погодженого з галузевим ЦК профспілок від 05.05.88 року). Відповідно до порядку оплати праці плаваючого складу річкового флоту, членам екіпажів суден, які в період експлуатації виконували обов'язки відсутніх працівників, виплачувалось 110% посадових окладів відсутніх працівників (постанова Ради Міністрів СРСР від 29.09.60 р. N 1066, постанова Ради Міністрів УРСР від 22.11.60 р. N 1889). Показники кратності не застосовувались на надбавки за високу професійну майстерність, високі досягнення в праці, за виконання особливо важливої роботи на строк її виконання та ін. (пункт 41 листа Міненерго СРСР і Мінатоменерго СРСР, погодженого з галузевим ЦК профспілок від 05.05.88 року). Надбавки за класність, що виплачувались відповідно до пункту 25 додатка 1 до постанови Держкомпраці СРСР від 14 грудня 1972 р. N 322/34 ( v0322400-72 ) у відсотках від установленої тарифної ставки за час, відпрацьований у зоні відчуження водієм, встановлювались виходячи із однократної тарифної ставки (пункт 41 листа Міненерго СРСР і Мінатоменерго СРСР, погодженого з галузевим ЦК профспілок від 05.05.88 року). Постановою Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 5 червня 1986 р. N 665-195 ( v0665400-86 ) (постанова Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 10 червня 1986 р. N 207-7 ( 207с-86-п ) було дозволено підприємствам залучати працівників на роботи, пов'язані з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС у зоні відчуження і запобіганням забрудненню навколишнього середовища, у вихідні і святкові дні з оплатою у подвійному розмірі. Відповідно до Інструкції про службові відрядження в межах СРСР, затвердженої Мінфіном СРСР, Держкомпраці СРСР і ВЦРПС від 15 лютого 1980 р. N 30, якщо працівник відряджений для роботи у святкові, вихідні дні, компенсація за роботу в ці дні за основним місцем роботи провадиться відповідно до чинного законодавства, тобто за правилами визначеними статтею 107 КЗпП Української РСР ( 322-08 ). Крім того, за роботу у зоні відчуження у святкові дні (частина друга статті 73) та у вихідні дні оплата праці провадилась відповідно до статті 107 КЗпП Української РСР ( 322-08 ) за фактично відпрацьовані у святковий чи вихідний день години, із застосуванням показників кратності відповідно до абзацу четвертого підпункту 1 пункту 1 постанови Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 10 червня 1986 р. N 207-7 ( 207с-86-п ): 1) відрядникам - за подвійними відрядними розцінками; 2) працівникам, праця яких оплачується за годинними або денними ставками, - у розмірі подвійної годинної або денної ставки; 3) працівникам, які одержують місячний оклад, - у розмірі одинарної годинної або денної ставки зверх окладу, якщо робота провадилася в межах місячної норми робочого часу, і в розмірі подвійної годинної або денної ставки зверх окладу, якщо робота провадилася понад місячну норму. Відповідно до постанови Держкомпраці СРСР і Секретаріату ВЦРПС від 7 травня 1986 р. N 153/10-43 премія за роботу в зоні ЧАЕС виплачувалась у відповідності з діючими на підприємстві системами преміювання. Таким чином, якщо до поїздки працівника в зону відчуження або після повернення премія йому нараховувалась за період виконання робіт, пов'язаних з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС, премія також повинна була бути нарахована в розмірах, визначених діючим на той час на підприємстві положенням про преміювання. При цьому в зазначене положення могли бути внесені зміни у відповідності з підпунктом 4 пункту 1 постанови Ради Міністрів УРСР Укрпрофради від 10 червня 1986 р. N 207-7 ( 207с-86-п ) щодо підвищення граничного розміру премій до 60% тарифної ставки (окладу) на місяць. Премії робітникам, інженерно-технічним працівникам і службовцям громадського харчування і торгівлі (в тому числі відрядженим) начислялись у зоні ЧАЕС відповідно до діючого положення про преміювання служб робітничого забезпечення зони ЧАЕС в межах до 60% за виконання конкретних показників. На доплату за роботу в надурочний час та святкові дні премія не нараховувалась (роз'яснення Держкомпраці СРСР і ВЦРПС від 21 травня 1959 р. N 16). До введення з 01.01.87 р. нової системи преміювання премії не нараховувались також на надбавки, встановлені відповідно до пункту 83 Положення про підприємство. При умові нарахування відрядженим працівникам підвищеної оплати праці за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках за фактично відпрацьований час призначення пенсії провадиться без вимог щодо підтвердження документами первинного бухгалтерського обліку кількості відпрацьованих годин (лист Мінпраці України від 05.09.96 р. N 09-3013). Робота, виконана в святковий або вихідний день понад норму робочого часу, не враховується при підрахунку надурочних годин, оскільки вона і так оплачується за фактично відпрацьований час в подвійному розмірі відповідно до статті 107 КЗпП Української РСР ( 322-08 ). Виконання лікарями, середнім медичним персоналом та членами екіпажів суден річкового флоту обов'язків тимчасово відсутніх працівників відповідної категорії не вважалося надурочною роботою, оплата праці провадилася за фактично затрачений робочий час за посадою відсутнього працівника. Рішеннями Урядової комісії від 26.06.86 р.; 28.10.86 р.; 19.01.87 р. було дозволено провадити оплату надурочної роботи керівних, інженерно-технічних працівників і службовців з ненормованим робочим днем не більше ніж 3 години за добу до 01.03.87 р., а після цієї дати до 31.12.90 р. - не більше ніж 2 години на добу (рішення Урядової комісії від 02.02.87 р. та розпорядження Ради Міністрів Української РСР від 06.01.88 р. N 12-р). Відповідно до Тимчасового порядку оплати праці працівників підприємств, організацій і установ Міненерго СРСР, які приймали участь в роботах, пов'язаних з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС і запобіганням забрудненню навколишнього середовища (роз'яснення Держкомпраці СРСР, Міністерства енергетики і електрифікації СРСР і ЦК профспілки робітників електростанцій і електротехнічної промисловості від 26.05.86 р.), оплата праці робітників, керівних, інженерно-технічних працівників і службовців за червень 1986 р. провадилась у підвищених розмірах за весь фактично відпрацьований надурочний час. Рішенням Урядової комісії від 17.04.87 р. було дозволено з 01.05.87 р. до 01.11.87 р. провадити оплату праці робітників (включаючи відряджених), які виконували роботи по оперативному обслуговуванню, ремонту і наладці обладнання та на роботах по дезактивації енергоблоків NN 1, 2, 3 Чорнобильської АЕС за фактично відпрацьований час, при тривалості робочого дня до 12 годин, але не більше 250 годин на місяць з наданням одного щотижневого дня відпочинку, а керівних, інженерно-технічних працівників будівельно-монтажних організацій Міненерго СРСР (в т.ч. відряджених) з 01.10.87 р. до 01.01.88 р. - аналогічно рішенню Урядової комісії від 17.04.87 р. Облік робочого часу водіїв здійснювався на основі табеля обліку робочого часу, шляхового листа і інших документів (постанова Держкомпраці СРСР і Секретаріату ВЦРПС від 16 серпня 1977 р. N 255/16 ( v0255400-77 ) "Про затвердження Положення про робочий час і час відпочинку водіїв автомобілів"). Середній заробіток для оплати за час відрядження обчислювався відповідно до постанови НКП СРСР від 02.04.30 р. "Про середній заробіток і оплату за неповний місяць" і Основних положень по обліку праці та заробітної плати у промисловості і будівництві, затверджених Держкомпраці СРСР, Мінфіном СРСР, ЦСУ СРСР 27.04.73 р. Для працівників з почасовою оплатою праці, яка не змінювалася по днях і місяцях (оклад або ставка без доплат, надбавок чи з постійними надбавками і доплатами), денний середній заробіток визначався діленням останнього місячного окладу працівника, включаючи твердий гарантований приробіток, на кількість робочих днів працівника за основним місцем роботи у відповідному місяці. Для тих працівників, заробіток яких змінювався помісячно (відрядна, акордна, почасово-преміальна оплата), середньоденний заробіток обчислювався з розрахунку фактичного заробітку за два останні календарні місяці роботи з 1-го по 1-ше число. Якщо працівник відбув у службове відрядження навіть в останній день місяця, цей місяць відповідно до чинного законодавства не береться до розрахунку середньомісячного заробітку. Якщо протягом останніх двох місяців працівник певний час хворів, перебував у відпустці, мав вимушений простій, то дні (години), коли він фактично не працював, і суми, виплачені йому за ці дні (години), повинні виключатися при розрахунку середньомісячного заробітку. При обчисленні середнього заробітку враховувалися: основна заробітна плата, надбавки, доплати, річна винагорода із фонду матеріального заохочення, оплата і доплата за надурочні роботи, якщо вони мали систематичний характер. Виробничі премії враховувалися при підрахунку середнього заробітку в тому разі, якщо вони входили в систему оплати праці на даному підприємстві, тобто не мали разового характеру і якщо вони виплачені за період, що не перевищує трьох місяців (за винятком виплат із фонду матеріального заохочення). Квартальна премія враховувалася у складі заробітку за кожний місяць у розмірі 1/3, а винагорода за загальні підсумки роботи підприємства у розмірі 1/12 частини цієї винагороди, виплаченої за попередній рік. Премії та інші виплати, не нараховані працівнику своєчасно і виплачені у результаті трудового спору, враховувались у складі заробітку тих місяців, за які вони повинні були бути виплачені. Якщо середньомісячний заробіток обчислювався з розрахунку двох останніх місяців роботи і в цей період особа працювала в зоні відчуження, збережений середній заробіток визначався з врахуванням оплати праці в підвищених кратних розмірах (лист Мінпраці України від 12.03.97 р. N 06-958). Оплата праці працівників вугільної промисловості та відряджених у зведений загін Мінвуглепрому СРСР із інших відомств провадилась у зоні ЧАЕС у відповідності з положеннями про систему оплати праці за виконання робіт, пов'язаних з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції, затвердженими Мінвуглепромом СРСР 22 та 30.05.86 р. Для забезпечення виконання робіт у стислі строки було організовано роботу змінами - безперервну, круглодобову, без вихідних днів. Добовий розмір заробітної плати робітникам всіх професій і кваліфікацій, інженерно-технічним працівникам і службовцям зведеного загону, які виконували роботи в зонах N 3, N 2, N 1, нараховувався множенням середнього денного заробітку (тарифної ставки, окладу) на коефіцієнт кратності. Робітникам комплексної бригади, яка працювала в зоні N 3, оплата праці в кратних розмірах провадилась виходячи із заробітної плати, що встановлювалась в розмірі 20 крб. за зміну. Розрахунок змінного заробітку провадився виходячи з денної тарифної ставки працівників 5-го розряду з 36-годинним робочим тижнем підприємств вугільної промисловості, зайнятих на підземних роботах (в тому числі на гірничо-капітальних роботах) з особливо шкідливими і важкими умовами праці, відповідно до додатка 1 до постанови Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 11 грудня 1981 р. N 1160 таким чином: Відповідно до додатка N 1 постанови Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 11 грудня 1981 р. N 1160 перерахунок денних тарифних ставках для робітників, які зайняті на підземних роботах у вугільних і сланцевих шахтах за шестигодинний робочий день при 36-годинному робочому тижні, провадиться діленням денної тарифної ставки, зазначеної у розділі II зазначеного додатка до постанови, на коефіцієнт 1,2. Денну тарифну ставку (20 крб.) визначено таким чином: 13,39 : 1,2 = 11,16 крб. (денна тарифна ставка при 36-годинному робочому тижні) 11,16 х 7 днів тижня х 4 (кратн.) = 312,48 крб. (оплата за тиждень без доплати за роботу у вихідний день) 312,48 х 1,6 = 499,96 крб. (оплата за 7 днів роботи без доплати за роботу у вихідний день, з врахуванням премії в розмірі 60% тарифної ставки) 11,16 х 4 = 44,64 крб. (доплата за роботу у вихідний день) 544,60 : 7 : 4 = 19,45 крб. (розрахунковий змінний заробіток, заокруглено 20 крб. за зміну). Довідки про заробіток у зоні відчуження працівникам, які виконували роботи, пов'язані з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС у складі зведеного загону Мінвуглепрому СРСР, надавалися Мінвуглепромом УРСР. Приклад. Мінвуглепромом УРСР надана працівнику довідка про те, що він у складі зведеного загону Мінвуглепрому СРСР виконував роботи в зоні N 3 із 15 по 28 червня 1986 р., при цьому зазначено, що оплата його праці повинна провадитись із розрахунку змінної заробітної плати 20 крб., включаючи премію і оплату за вихідні дні, понад збережений за основним місцем роботи середній заробіток за робочі дні відрядження та оплату праці у подвійному розмірі за роботу у вихідний день за правилами, визначеними статтею 107 КЗпП Української РСР ( 322-08 ). Розрахунок заробітку у зоні відчуження провадився таким чином: 20 крб. х 4 (кратн.) х 14 (днів). Додаткова оплата праці в зоні відчуження в нічні години постановою Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 10 червня 1986 р. N 207-7 ( 207с-86-п ) встановлена в розмірі 35 % тарифної ставки (окладу) за кожну годину роботи в нічний час. Відповідно до постанови Держкомпраці СРСР і Секретаріату ВЦРПС від 27 грудня 1972 р. N 383/35 ( v3_35400-72 ) годинні тарифні ставки для визначення додаткової оплати праці за роботу в нічний час при шестигодинному робочому дні і шестиденному робочому тижні обчислювались: - працівникам, праця яких оплачувалась за основним місцем роботи по місячних ставках (окладах), - діленням місячної ставки (окладу) на кількість робочих годин по календарю в даному місяці при шестигодинному робочому дні і шестиденному робочому тижні; - робітникам, праця яких оплачувалась за основним місцем роботи по денних тарифних ставках при 30-годинному робочому тижні, - діленням денної тарифної ставки при шестигодинному робочому дні і 36-годинному робочому тижні на 6 (тривалість робочого дня в годинах, установлену законодавством у зоні ЧАЕС). Оплата праці працівників апарату міністерств, інших центральних і республіканських установ і організацій, а також Ради Міністрів СРСР і Ради Міністрів союзних республік провадилась з підвищенням посадових окладів не більше ніж у два рази (розпорядження Ради Міністрів СРСР від 3 липня 1986 р. N 1345рс). Грошове утримання колишніх співробітників апарату МВС - учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, віднесених до першої категорії, а також тих, які отримали в 1986-1987 роках дозу опромінення в 25 бер і більше за період роботи в зоні відчуження, дозволено перераховувати із розрахунку посадових окладів і окладів за спеціальними званнями, що діяли в період роботи в зоні ЧАЕС у кратних розмірах відповідно до зон небезпеки, де вони несли службу (розпорядження Кабінету Міністрів України від 25 листопада 1993 р. N 1006-р ( 1006-93-р ). Відповідно до рішення Урядової комісії від 2 лютого 1987 р. N 351 після 01.03.87 р. термін "зона небезпеки" не застосовувався, оплата праці відряджених осіб провадилась понад збережений середній заробіток: - на різних ділянках проммайданчика ЧАЕС - в залежності від радіаційної обстановки з застосуванням показника кратності від 1 до 4; - в населених пунктах Копачі, Прип'ять, Лельов (ПУСО, станція перевантаження) - у 2-кратному розмірі; - на станції Янів - у 3-кратному розмірі; - в решті населених пунктів в межах 30-кілометрової зони, в тому числі і в м. Чорнобиль, оплата праці провадилась в одинарному розмірі; - в інших випадках в межах 30-кілометрової зони при рівні випромінювання до 5-ти мр/год. - в одинарному розмірі, при рівні випромінювання понад 5 мр/годину - у подвійному розмірі. Перелік конкретних об'єктів установлювався щомісячно за даними радіаційної обстановки на підставі даних Управління радіаційного контролю Виробничого об'єднання "Комбінат" і цеху радіаційної безпеки ЧАЕС за станом на 1 число кожного місяця. Оплата праці працівників, розміщених в адміністративно-побутовому корпусі N 1, при виконанні ними робіт в зонах, де встановлені показники кратності 2-4, провадиться у відповідній кратності за фактично відпрацьований час у цих зонах при його суворому обліку. Порядок оплати праці осіб відповідно до рішення Урядової комісії від 2 лютого 1987 р. N 351 повідомлявся спільним листом Міненерго СРСР і Мінатоменерго СРСР від 30-31 березня 1987 р. за погодженням із галузевим ЦК профспілок. Відповідно до наказу виробничого об'єднання "Комбінат" від 19.05.87 р. N 166 "Про оплату праці працівників управління автомобільного транспорту", на підставі акта обстеження Управлінням дозиметричного контролю радіаційної обстановки на території АТП-2 оплата праці працівників АТП-2 і апарату Управління автомобільного транспорту на території колишнього майданчика УМІАП Будівельного управління 605 провадилась у травні 1987 р. у 3-кратному розмірі, а працівників, які працювали на зазначеній території в період службового відрядження, - у 2-кратному розмірі. Персоналу встановлювався графік роботи, в такому випадку дозволялась робота у вихідні дні з наданням відгулів в установленому порядку. Показники кратності застосовувались відповідно до даних обліку робочого часу. Відрядженим працівникам визначався режим роботи по графіку виробничої одиниці, в яку вони були направлені. Для цього персоналу встановлювався підсумований облік робочого часу, бухгалтерією об'єднання надавалась також довідка про належні працівнику дні відпочинку (відгули) за основним місцем роботи. Наказом виробничого об'єднання "Комбінат" від 30.05.87 р. N 179 "Про оплату праці працівників відділу виробничого постачання" було визначено, що оплата праці працівників служб громадського харчування, розташованих в приміщенні адміністративно-побутового корпусу (АПК-1) ЧАЕС, провадиться в 5-кратному розмірі, в приміщеннях громадського харчування, розташованих у 30-кілометровій зоні, - у двократному розмірі (відрядженим працівникам показник кратності зменшувався на одиницю). Роботу громадського харчування і торгівлі у 30-кілометровій зоні зобов'язано здійснювати вахтовим методом організації праці, оплату праці провадити відповідно до Тимчасового положення про вахтовий метод організації праці на ЧАЕС. Місто Чорнобиль відносилось до II зони небезпеки до 14 липня 1986 р. включно, з 15 липня 1986 р. до 1 березня 1987 р. - до I зони небезпеки, а після цієї дати оплата праці працівників, які були відряджені підприємствами для виконання робіт, пов'язаних з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС у м. Чорнобиль, провадилась у одинарному розмірі тарифних ставок, посадових окладів, відрядних розцінок (понад збережений середній заробіток). Відповідно до постанови ЦК КПРС, Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 29 грудня 1987 р. N 1497-378 (розпорядження Ради Міністрів УРСР від 6 січня 1988 р. N 12-р) після 1 березня 1988 р. оплата праці осіб, відряджених підприємствами для виконання робіт у зоні ЧАЕС, провадилась у одинарному розмірі тарифної ставки (посадового окладу) і лише у виняткових випадках і на нетривалий термін, на об'єктах, перелік яких погоджувався з Виробничим об'єднанням "Комбінат", - у двократному розмірі понад збережений середній заробіток (лист Міненерго СРСР і Мінатоменерго СРСР, погоджений з галузевим ЦК профспілок від 05.05.88 року). Працівникам підприємств, організацій і установ, які були відряджені для виконання робіт, пов'язаних з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС і запобіганню забруднення навколишнього середовища, а також переведеним у штат ЧАЕС і інших підприємств, нарахування заробітної плати провадилося за місцем відрядження. Таким працівникам надавалась довідка в розрізі видів нарахувань у двох екземплярах, один із яких направлявся в бухгалтерію підприємства, яке відряджало працівника, для відображення по обліку заробітної плати. Відповідно до пункту 18 Тимчасового порядку оплати праці працівників підприємств, організацій і установ Міненерго СРСР, які приймали участь в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і запобіганні забрудненню навколишнього середовища, відрядженому працівнику надавалась (в руки) також довідок установленого зразка про участь в роботах по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС для надання йому пільг по пенсійному забезпеченню і додатковій відпустці. Сума нарахованої заробітної плати перераховувалась на розрахунковий рахунок підприємств, які командирували зазначених працівників. Середньомісячна заробітна плата, що зберігалась за працівником за період службового відрядження за його основним місцем роботи, нараховувалась і виплачувалась, відповідно до чинного законодавства, за рахунок коштів підприємства. 3. Підсумований облік робочого часу. Вахтовий метод організації робіт в зоні ЧАЕС Відповідно до Інструкції про службові відрядження в межах СРСР, затвердженої Мінфіном СРСР, Держкомпраці СРСР і ВЦРПС від 15 лютого 1980 р. N 30, на працівників, які перебували у службовому відрядженні, поширювався режим праці і відпочинку, встановлений за місцем відрядження. Особам, які виїжджали у службове відрядження на об'єкти (ділянки), на яких роботи провадились вахтовим методом, надавалось посвідчення про відрядження (постанова Держкомпраці СРСР і Секретаріату ВЦРПС від 3 грудня 1981 р. N 333-21-100). Держкомпраці СРСР листом від 13.03.86 р. N 116 роз'яснив, що відповідно до чинного законодавства право введення безперервного графіка роботи з підсумованим обліком робочого часу працівників підприємств, незалежно від їх відомчої підпорядкованості (включаючи осіб, тимчасово переведених і відряджених), надано керівникам підприємств, організацій і установ за погодженням з відповідними профспілковими комітетами. На період ліквідації аварії на ЧАЕС медичні працівники лікувально-профілактичних заходів могли бути переведені на цілодобовий режим роботи у зоні відчуження відповідно до рішень органів охорони здоров'я та органу за підпорядкуванням. Оплата праці медичних працівників, а також працівників санітарного транспорту, які проводили медичне обстеження осіб, евакуйованих із зони ЧАЕС, провадилась за фактично відпрацьований час. Як за надурочний час здійснювалась оплата годин роботи понад місячну норму робочого часу медичних працівників, працівників санітарного транспорту, а також працівників торгівлі, громадського харчування, комунальних служб і автотранспорту, які обслуговували працівників, безпосередньо зайнятих в зоні ЧАЕС (лист Держкомпраці СРСР та ВЦРПС від 13.05.86 р. N 0307). Порядок оплати праці медичних і фармацевтичних працівників при помісячному обліку робочого часу роз'яснено листами Міністерства охорони здоров'я УРСР від 24.06.86 р. N 2.05.99 та від 03.07.86 р. N 10.01-04-293. Розрахунок годинної тарифної ставки цих працівників провадився виходячи з того, що посадовий оклад медичного і фармацевтичного працівника складається із схемного окладу та розміру підвищення його за кваліфікаційну категорію, за вчену ступінь кандидата чи доктора медичних наук, за почесне звання (постанови ЦК КПРС, Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 24 грудня 1976 року N 1057 та від 16 жовтня 1986 року N 1240). Оплата праці працівників установ охорони здоров'я системи Міністерства внутрішніх справ України, які не мали спеціальних звань рядового і начальницького складу, провадилась аналогічно. Крім того, за роботу в системі МВС України схемні посадові оклади медпрацівникам підвищувались на 20-30%, іншим працівникам на 10% (наказ МВС СРСР від 02.03.77 р. N 62). На підставі постанови ЦК КПРС, Президії Верховної Ради СРСР, Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 7 травня 1986 р. N 524-156 ( v0524400-86 ) (постанова Ради Міністрів УРСР від 08.05.86 р. N 168 ( 168с-86-п ) наказом Міністерства охорони здоров'я СРСР від 14 травня 1986 р. N 104 було надано право підвищувати на 25% посадові оклади всіх працівників, незалежно від назви посади: - які безпосередньо обслуговували постраждалих внаслідок аварії на ЧАЕС, а також зайнятих знешкодженням радіоактивних відходів і виділень лікарень, диспансерів, амбулаторно-поліклінічних установ, установ швидкої і невідкладної медичної допомоги, пологових будинків, санаторно-курортних установ, структурних підрозділів перелічених установ; - які виконували роботи по дозиметричному і радіометричному контролю та дезактивації джерел радіоактивних випромінювань; - які приймали безпосередню участь в проведенні медико-біологічних, дозиметричних і біофізичних обстежень людей, дослідження їх виділень, санітарної обробки хворих, дезактивації території, приміщень, обладнання і приладів структурних підрозділів науково-дослідних установ і медичних вузів; - медичних працівників ЛТЕК, які проводили обстеження осіб, евакуйованих із зони ЧАЕС. Держкомпраці СРСР дозволив Міненерго СРСР в період проведення аварійно-відновлювальних робіт на Чорнобильській АЕС провадити оплату за час проїзду персоналу, який виконував зазначені роботи в розмірі 20% тарифної ставки, час проїзду визначався від базового табора до ЧАЕС і назад (лист Держкомпраці СРСР та ВЦРПС від 13.05.86 р. N 0307). Вахтовий метод організації робіт в зоні ЧАЕС у червні 1986 р. застосовувався відповідно до Тимчасового порядку оплати праці працівників підприємств, організацій і установ Міненерго СРСР, які приймали участь в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і запобіганні забрудненню навколишнього середовища (роз'яснення Держкомпраці СРСР і ЦК профспілок робітників електростанцій і електротехнічної промисловості від 26.05.86 р.). Працівникам підприємств і організацій, тимчасово переведеним і відрядженим з інших підприємств для виконання робіт, пов'язаних з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС, які виконували зазначені роботи вахтовим методом, виплачувались добові у відповідності з пунктом 2 постанови Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 5 червня 1986 р. ( v0665400-86 ). На виконання постанови ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР від 22 травня 1986 р. N 583 "Про заходи про забезпечення введення в експлуатацію резервних енергоблоків ЧАЕС" та на підставі Типового положення про вахтовий метод, затвердженого постановою Держкомпраці СРСР і Секретаріату ВЦРПС від 3 грудня 1981 р. N 333-21-100, із змінами, наказом Міністерства енергетики і електрифікації СРСР від 17.07.86 р. N 391 було затверджено Тимчасове положення про вахтовий метод організації робіт на Чорнобильській АЕС. Було встановлено, що вахтовим методом виконуються експлуатаційні, ремонтні, будівельно-монтажні та інші роботи. Відповідальність за формування і комплектування вахт покладалася на Головне виробниче управління по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, керівництво ЧАЕС, Управління будівництва ЧАЕС, субпідрядні і інші організації і підприємства, що приймали участь в аварійно-відновлювальних роботах. При вахтовому методі виконання зазначених робіт встановлювався підсумований облік робочого часу з тим, щоб тривалість робочого часу за обліковий період не перевищувала нормального числа робочих годин, встановленого законодавством. Обліковий період - це весь робочий час, час міжзмінного відпочинку, дні відпочинку (відгули) за певний календарний відрізок часу (місяць, квартал але не більше ніж рік) та час в дорозі. Вахта - це час виконання робіт і міжзмінного відпочинку (у вахтовому селищі). Передбачалось, що при вахтовому методі виконання робіт робочий час і час відпочинку повинен регламентуватись графіками змінності. В графіках визначається час початку і закінчення щоденної роботи (зміни), час перерви для відпочинку і харчування та час для щоденного (міжзмінного) відпочинку у вахтовому селищі. При цьому дні щотижневого відпочинку можуть не співпадати з вихідними днями по календарю. Число днів щотижневого відпочинку повинно бути не меншим числа повних тижнів відповідного місяця. Тривалість щоденної роботи (зміни) було дозволено встановлювати адміністрацією в залежності від специфіки робіт та при забезпеченні вимог радіаційної безпеки, але не більше як 2 години (для оперативного персоналу пультів і щитів управління - не більше 8 годин), із скороченням робочого часу в інший час облікового періоду або наданням додаткових днів відпочинку із розрахунку один день відпочинку за кожні 6 годин перепрацювання. Режим праці і відпочинку лінійного інженерно-технічного персоналу (виконроби, начальники дільниць, майстри) повинен співпадати із режимом роботи основного вахтового персоналу. Відповідно до роз'яснення Держкомпраці СРСР від 14.02.78 р. N 368-ЮП до майстрів виробничих дільниць (лінійного персоналу) відносились майстри, яким в установленому порядку затверджувались завдання по виробництву продукції (послуг) і які мали в безпосередньому підпорядкуванні робітників. Старші прораби, начальники дільниць, прораби і дільничні механіки відносяться до лінійного персоналу, якщо будівельним організаціям затверджувався план будівельно-монтажних робіт, що виконувались підрядним методом (лист Мінфіну СРСР від 9 листопада 1977 р. N 83). Режим роботи персоналу, який обслуговував вахтовиків, визначався в кожному окремому випадку з врахуванням специфіки робіт по ліквідації аварії. При цьому повинен вестися спеціальний облік робочого часу і часу відпочинку на кожного працівника по місяцях і наростаючим підсумком за весь обліковий період роботи в тридцятикілометровій зоні ЧАЕС окремо по кожній зоні небезпеки на основі табеля використань робочого часу, затвердженого ЦСУ СРСР від 17 грудня 1974 р. (форми Т-12, Т-13). Зазначалося, що табель обліку робочого часу повинен бути підписаний особою, яка безпосередньо очолювала участок роботи. В табелі повинні відмічатись також дні відпочинку (відгули) за відповідний відрізок часу (постанова Держкомпраці СРСР і Секретаріату ВЦРПС від 3 грудня 1981 р. N 333-1-100). Дні відпочинку в обліковому періоді оплачувалися в розмірі одинарної тарифної ставки (окладу) із розрахунку за 6-годинний робочий день. Час відпрацьований понад встановлену 6-годинну тривалість робочого дня при вахтовому методі організації робіт не вважається надурочним, надурочним є час, відпрацьований понад час, встановлений графіком роботи вахтового персоналу. Оплата надурочних робіт провадиться не за кожен конкретний день, а по сумі надурочних робіт за обліковий період. Якщо, наприклад, тривалість вахти визначена виходячи із місячної норми робочого часу, - оплату перших двох годин визначають множенням числа робочих днів відповідного місяця по календарю шестиденного тижня. Якщо вахта тривала протягом місяця і вахтовикам встановлено норму робочого часу двох місяців - як перші дві години надурочного часу оплачуються години, які визначаються множенням числа робочих днів (по календарю шестиденного тижня) двох відповідних місяців на 2. Якщо, наприклад, в одному із відпрацьованих вахтовим методом місяців не відпрацьовано норму робочого часу місяця в результаті, наприклад, тимчасової непрацездатності, із встановленої норми робочих годин в цілому на обліковий період віднімаються години по календарю, які приходяться на дні, коли працівник був відсутній на роботі. Оплата за роботу в святковий день в подвійному розмірі провадиться в разі перевищення в обліковому періоді норми робочого часу. У зв'язку з тим, що існуюча практика направлення робітників і спеціалістів на роботи по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС на короткий термін (10-14 днів) негативно позначалася на виконанні ними виробничих завдань, термін відрядження на зазначені роботи рішенням Урядової комісії Ради Міністрів Української РСР від 20 липня 1986 р. N 49 було встановлено не менше одного місяця. При вахтовому методі виконання робіт премія нараховувалась без врахування оплати днів відгулів і без врахування оплати за час проїзду з базового селища до місця виконання робіт, що провадилась виходячи з одинарної тарифної ставки (окладу). Наказом виробничого об'єднання "Комбінат" від 30.05.87 р. N 179 "Про оплату праці працівників відділу робітничого забезпечення" було визначено, що оплата праці працівників служб громадського харчування, розташованих в приміщенні адміністративно-побутового корпусу (АПК-1), провадилась в 5-кратному розмірі, в приміщеннях громадського харчування, розташованих у 30-кілометровій зоні, - у двократному розмірі, оплата праці відряджених працівників повинна провадитись на одну кратність нижче із врахуванням збереженого середньомісячного заробітку. При обчисленні годинної тарифної ставки при режимі 6-годинного робочого дня в зоні ЧАЕС завідуючих магазинами, їдальнями і структурними одиницями, не звільнених від основної роботи (продавця, повара тощо), якщо показники нижчі передбачених для підприємств (структурних одиниць) 7-ї групи по оплаті праці, потрібно враховувати, що посадовий оклад (тарифна ставка) цих осіб встановлюються з врахуванням доплати в розмірі до 20% окладу продавця, повара тощо. Місячні посадові оклади продавців Союздруку встановлені в розмірах, передбачених для продавців по продажу книг. Роботу громадського харчування і торгівлі у 30-кілометровій зоні зобов'язано здійснювані вахтовим методом організації праці, оплату праці провадити відповідно до Тимчасового положення про вахтовий метод організації праці на ЧАЕС. Спільним листом Міненерго СРСР і Мінатоменерго СРСР, погодженим з галузевим профспілковим органом від 05.05.88 р. повідомлялось, що відповідно до постанови Держкомпраці СРСР, Секретаріату ВЦРПС від 31 грудня 1987 р. N 794/33-82 ( v0794400-87 ) направлення працівника на вахту не вважається службовим відрядженням, тривалість вахти могла бути продовжена до двох місяців. Для керівників, спеціалістів і службовців, які працювали на вахті (за винятком лінійного персоналу, який здійснював керівництво безпосередньо на об'єкті, дільниці), підсумований облік робочого часу не провадився. Працівникам, які виконували роботи вахтовим методом, замість добових встановлювалась надбавка. При цьому компенсаційні виплати за роз'їзний характер роботи не провадились. Надбавка за вахтовий метод роботи не оподатковувалась і при обчисленні середнього заробітку не враховувалась. Компенсаційні виплати за роз'їзний характер роботи також не враховувались при обчисленні середнього заробітку (постанова Держкомпраці СРСР і Секретаріату ВЦРПС від 15.03.88 р. N 131/8-27). Застосування вахтового методу організації робіт було дозволено в будівельно-монтажних трестах і прирівняних до них організаціях, в ремонтно-будівельних трестах і прирівняних до них організаціях, на які було поширено чинність постанови ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР від 14 серпня 1986 р. N 971 та на підприємствах торгівлі, громадського харчування, зв'язку, транспорту, установ охорони здоров'я і інших, які було зобов'язано обслуговувати колективи вахтовиків. Відповідно до постанови Держкомпраці СРСР і Секретаріату ВЦРПС від 6 листопада 1986 р. N 470/26-88а (із змінами, внесеними постановою Держкомпраці СРСР і Секретаріату ВЦРПС від 31 грудня 1987 р. N 794/33-82 ( v0794400-87 ) оплата праці медичних і фармацевтичних працівників, які обслуговували вахтовиків, провадилась за фактично відпрацьований час по діючих умовах оплати праці працівників охорони здоров'я із застосуванням показників кратності. Виконання чергувань лікарями здійснювалось відповідно до графіків протягом 12 та 24 годин. Медичним і фармацевтичним працівникам, які обслуговували вахтовий персонал, виплачувались добові. Керівникам будівельно-монтажних трестів і прирівняних до них організацій, ремонтно-будівельних трестів і прирівняних до них організацій надавалось право преміювати медичних і фармацевтичних працівників, які обслуговують вахтовиків, та встановлювати їм надбавку за роз'їзний характер роботи, передбачену постановою ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР від 14 серпня 1986 р. N 971, в порядку, установленому для працівників обслуговуючих і інших господарств будівельно-монтажних організацій, які працюють на вахті. Виплата добових в такому разі не провадилась. Медичним і фармацевтичним працівникам могли виплачуватись також премії підприємствами, які виконували роботи вахтовим методом, за своєчасне і якісне надання послуг вахтовикам. Керівники підрозділів підприємств зони ЧАЕС могли за погодженням із профкомами запроваджувати для працівників торгівлі, громадського харчування, автотранспорту і комунально-побутового обслуговування зони ЧАЕС, які не працювали вахтовим методом, підсумований облік робочого часу. Оплата годин роботи понад місячну норму робочого часу провадилась як за надурочний час (лист Міненерго СРСР і Мінатоменерго СРСР від 30-31.03.87 р.) Положення про підсумований облік робочого часу працівників, відряджених для виконання робіт на ЧАЕС, затверджено 04.05.86 р. Міненерго СРСР, Мінатоменерго СРСР та ЦК галузевих профспілок. Цим положенням передбачалось, що рішення про введення підсумованого обліку робочого часу для відряджених в зону ЧАЕС працівників приймають керівники підприємств, організацій, на які ці особи відряджені. Спеціальний облік робочого часу провадився за весь обліковий період знаходження особи в 30-кілометровій зоні ЧАЕС, в тому числі по кожній зоні небезпеки зокрема. Положення про робочий час і час відпочинку водіїв автомобілів ( v0255400-77 ), затверджено постановою Державного комітету Ради Міністрів СРСР з питань праці і заробітної плати і Президії ВЦРПС від 16 серпня 1977 р., з подальшими змінами. Положення про робочий час і час відпочинку працівників залізничного транспорту і метрополітенів, затверджено постановою Державного комітету Ради Міністрів СРСР з питань праці і заробітної плати і Президії ВЦРПС від 3 листопада 1960 року, з подальшими змінами. Положення про робочий час і час відпочинку працівників експлуатаційних підприємств і організацій Міністерства зв'язку СРСР і Міністерства зв'язку союзних республік, затверджено постановою Державного комітету Ради Міністрів СРСР з питань праці і заробітної плати і Президії ВЦРПС від 12 липня 1963 року. 4. Особливості грошового утримання військовослужбовців, які виконували роботи в зоні відчуження, пов'язані з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС і запобіганням забрудненню навколишнього середовища Розпорядженням Ради Міністрів СРСР від 23 травня 1986 р. N 1031 ( v1031400-86 ) було визначено, що грошове утримання військовослужбовців, начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, які виконували роботи, пов'язані з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС в III, II, I зонах небезпеки, провадиться в 5-, 4-, 3-кратному розмірі посадових окладів, а особам офіцерського і начальницького складу, прапорщикам і мічманам також і окладів за військове і спеціальне звання. Процентна надбавка за вислугу років та інші надбавки за основним місцем служби нараховувались на одинарний посадовий оклад. На решті території зони відчуження, що не була віднесена до зон небезпеки (зона особливого контролю), з дня аварії грошове утримання провадилось виходячи з підвищених на 100% посадових окладів, а особам офіцерського і начальницького складу, прапорщикам і мічманам також і окладів за військове або спеціальне звання, відповідно до постанови ЦК КПРС, Президії Верховної Ради СРСР, Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 7 травня 1986 р. N 524-156 ( v0524400-86 ) (постанова Ради Міністрів УРСР від 08.05.86 р. N 168 ( 168с-86-п ). Прибавка замість продовольчого пайка і грошова компенсація замість продпайка при призначенні пенсії не враховуються. Однократна винагорода при отриманні гранично допустимої дози радіації виплачувалась за рахунок коштів союзного бюджету. Віднесення населених пунктів і виробничих об'єктів до зон небезпеки та зони особливого контролю провадилось на підставі рішень Урядової комісії від 7 серпня 1986 р. N 87 (лист Держкомпраці УРСР від 13.08.96 р. N 115), від 19 серпня 1986 р. N 108 (лист Держкомпраці УРСР від 26.08.86 р. N 124), від 18 вересня 1986 р. N 173 (лист Держкомпраці УРСР від 24.09.86 р. N 140), від 5 січня 1987 р. N 339 (лист Держкомпраці УРСР від 09.01.87 р. N 1). Відповідно до рішення Урядової комісії від 2 січня 1987 р. N 351 грошове утримання військовослужбовців у зоні ЧАЕС провадилось: - на різних ділянках проммайданчика ЧАЕС - в залежності від радіаційної обстановки з застосуванням показника кратності від 2 до 5; - в населених пунктах Копачі, Прип'ять, Лельов (ПУСО, станція перевантаження) - у 3-кратному розмірі; - на станції Янів - у 4-кратному розмірі; - в решті населених пунктів в межах 30-кілометрової зони - у 2-кратному розмірі; - в інших випадках в межах 30-кілометрової зони - в подвійному розмірі при рівні випромінювання до 5-ти мр/годину, при рівні випромінювання понад 5 мр/годину - у трикратному розмірі. Перелік конкретних об'єктів установлювався щомісячно за даними радіаційної обстановки. - Місто Чорнобиль відносилось до II зони небезпеки до 14 липня 1986 р. включно, з 15 липня 1986 р. до 1 березня 1987. - до I зони небезпеки, а після цієї дати грошове утримання осіб, які виконували роботи, пов'язані з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС у м. Чорнобиль, провадилось у подвійному розмірі. Відповідно до постанови ЦК КПРС, Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 29 грудня 1987 р. N 1497-378 (розпорядження Ради Міністрів УРСР від 6 січня 1988 р. N 12-р) виплата військовослужбовцям військових частин і органів Комітету державної безпеки СРСР, а також особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, які виконували роботи, пов'язані з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС, грошового утримання провадилось у подвійному розмірі посадових окладів і окладів за військове чи спеціальне звання. В разі збереження за основним місцем штатної служби грошового утримання показник кратності відрядженим особам зменшувався на одиницю. Наказом Міноборони СРСР від 08.01.88 р. N 020 (п. 4) начальнику оперативної групи Цивільної оборони СРСР було дозволено у виняткових випадках і на нетривалий термін за погодженням з Мінатоменерго СРСР провадити виплату військовослужбовцям (крім відряджених для керівництва і проведення зазначених робіт із центрального апарату Міноборони СРСР, апарату військ, напрямків, округів, груп військ, флотів і в складі оперативних груп центрального і окружного апаратів) виплату зазначеного грошового утримання відповідно до абзацу другого підпункту "в" пункту 1 постанови Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 29 грудня 1987 р. N 1497-378 (розпорядження Ради Міністрів УРСР від 6 січня 1988 р. N 12-р) у трикратному розмірі. Грошове утримання військовослужбовців строкової служби виплачувалось в розмірі не менше 50 крб. на місяць. Грошове утримання військовослужбовців, які виконували роботи, пов'язані з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС, в період службового відрядження, провадилось відповідно до постанови ЦК КПРС, Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 29 грудня 1987 р. N 1497-378 (розпорядження Ради Міністрів УРСР від 6 січня 1988 р. N 12-р) в одинарному розмірі, а у випадках, передбачених пунктом 4 наказу Міноборони СРСР N 020 від 08.01.88 р., - у двократному розмірі понад збережене за місцем штатної служби грошове утримання. Постановою Держкомпраці СРСР від 23 вересня 1976 року N 7 затверджено розроблене Міністерством оборони СРСР Положення про преміювання військовослужбовців і військових будівельників, зайнятих на підприємствах і в організаціях, переведених на нову систему планування і економічного стимулювання, яким передбачено, що преміювання особового складу військово-будівельних загонів (військово-будівельних частин) провадиться на підставі наказу керівника підприємства і організації, яким додані військово-будівельні загони (військово-будівельні частини) для виконання певних робіт. Суми премій, які підлягали виплаті, перераховувались на розрахункові рахунки військово-будівельних загонів (військово-будівельних частин). Військовослужбовці і військові будівельники, які працювали на підприємствах і в організаціях (незалежно від їх відомчого підпорядкування), переведених на нову систему планування і економічного стимулювання, преміювались у відповідності з діючими на цих підприємствах і організаціях положеннями про преміювання. При цьому преміювання військовослужбовців і військових будівельників, які обіймали посади керівних і інженерно-технічних працівників підприємства, провадилось по показниках, встановлених для керівних і інженерно-технічних працівників, а преміювання командирів рот, взводів і нормувальників рот - по показниках і за умовами, встановленими для начальників цехів, будівельних дільниць і інших лінійних інженерно-технічних працівників структурних підрозділів підприємств і організацій. Загальна сума премій військовослужбовцям, які працювали на підприємствах, не повинна перевищувати 0,4 посадового окладу в розрахунку на місяць, а військовим будівельникам - 10 відсотків відрядного заробітку (тарифної ставки, посадового окладу) в розрахунку на місяць. В загальну суму премій, які підлягали виплаті, не включались премії, що виплачувались понад граничні розміри премій, передбачених для галузей народного господарства (за підсумками соціалістичного змагання, за скорочення нормативного часу по акордному наряду, за економію, досягнуту бригадами, які працювали на принципах госпрозрахунку в будівництві, тощо). Преміювання військовослужбовців і військових будівельників, зайнятих на підприємствах і в організаціях (незалежно від їх відомчого підпорядкування), не переведених на нову систему планування і економічного стимулювання, провадилось по діючих на цих підприємствах і організаціях положеннях про преміювання, з застосуванням граничних розмірів премій, передбачених затвердженим Положенням. Винагорода за загальні результати роботи підприємства за результати роботи за рік військовослужбовцям і військовим будівельникам не виплачувались. 5. Оплата праці військовозобов'язаних запасу, призваних на військові збори, які у 1986-1990 роках виконували роботи в зоні відчуження, пов'язані з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС і запобіганням забрудненню навколишнього середовища Відповідно до Закону України "Про загальний військовий обов'язок" ( 2232-12 ) (ст. 66) на час виконання обов'язків, пов'язаних з проходженням військових зборів, громадяни звільняються від роботи в установленому порядку. Чинність Кодексу законів про працю Української РСР ( 322-08 ) на громадян, які проходять збори, не поширюється, в тому числі і щодо додаткової оплати за роботу у вихідні і святкові дні, нічні години (статті 72, 106, 107, 108), режиму робочого часу (статті 50, 51, 52, 53, 54, 55, 56, 57), початок і закінчення роботи (стаття 58), робота змінами (статті 59, 60, 61, 62, 63, 64, 65). Особи, які проходять збори, дні відпочинку і святкові дні використовують за розпорядком, встановленим командуванням, яке проводить збори (постанова Держкомпраці СРСР і Секретаріату ВЦРПС від 29 квітня 1968 р. N 108/12, пункт 7). Таким чином, роз'яснення Держкомпраці СРСР від 15.09.86 р. N 0595 (лист Держкомпраці УРСР від 23.09.86 р. N 136 "Про порядок матеріального забезпечення призваних на військові збори військовозобов'язаних") не суперечить чинному законодавству, не встановлює нових правових норм і відповідає пункту 14 постанови Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 5 червня 1986 р. N 665-195 ( v0665400-86 ), яким Держкомпраці СРСР доручено надавати роз'яснення про порядок застосування зазначеної постанови "Про умови оплати праці і матеріального забезпечення працівників підприємств, організацій і установ, які виконували роботи, пов'язані з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і запобіганням забрудненню навколишнього середовища". Відповідно до чинного законодавства військовозобов'язаним запасу в період призову на військові збори оклади грошового утримання на посадах, які вони виконують в період зборів та по присвоєних військових званнях, не виплачуються. Розпорядженням Ради Міністрів СРСР від 23 травня 1986 р. N 1031 ( v1031400-86 ) було поширено у військовозобов'язаних запасу, які в період призову на військові збори виконували роботи у зонах відчуження, пов'язані з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС, порядок оплати праці передбачений для робітників і службовців. Оплата праці робітників і службовців, працівників підприємств, розташованих у зоні ЧАЕС, які виконували роботи, пов'язані з ліквідацією аварії на ЧАЕС, провадилась в розмірах, передбачених розпорядженням Ради Міністрів СРСР від 17 травня 1986 р. N 964 ( v0964400-86 ) - у III, II, I зонах небезпеки у 5-, 4-, 3-кратному розмірах у порівнянні з нормами, встановленими діючим законодавством. Оплата праці робітників і службовців (відряджених у зону ЧАЕС та призваних на військові збори), за якими відповідно до чинного законодавства зберігалась за основним місцем роботи середньомісячна заробітна плата, відповідно до абзацу четвертого підпункту 1 пункту 1 постанови Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 10 червня 1986 р. N 207-7 ( 207с-86-п ) (абзац четвертий пункту 1 постанови Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 5 червня 1986 р. N 665-195 ( v0665400-86 ) провадилась у III, II, I зонах небезпеки у 4-кратному, 3-кратному та 2-кратному розмірі (із врахуванням 100% тарифної ставки), виходячи з тарифної ставки, встановленої за основним місцем роботи. Про зазначений порядок оплати праці роз'яснено листом Держкомпраці УРСР та Укрпрофради від 08.01.87 р. N 05/2-25-2; 03-51-8. У зоні особливого контролю оплата праці зазначених осіб провадилась у однократному розмірі тарифної ставки (постанова ЦК КПРС, Президії Верховної Ради СРСР, Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 7 травня 1986 р. N 524-156 ( v0524400-86 ) та абзац четвертий підпункту 1 пункту 1 постанови Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 10 червня 1986 р. N 207-7 ( 207с-86-п ). Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 25.10.2000 р. N 12-рп/2000 ( v012p710-00 ) зоною відчуження є територія, що з 26.04.86 р. охоплює ту частину радіаційно небезпечних земель, рівень забруднення яких зумовив необхідність евакуації населення у 1986 році на підставі відповідних актів органів державної влади, незалежно від часу прийняття цих актів та проведення евакуації. Оплата праці за виконання робіт в зоні відчуження військовозобов'язаних запасу, призваних на військові збори, які в момент призову не працювали, провадилась військовими комісаріатами з місцем проживання виходячи із посадового окладу 100 крб. на місяць. Віднесення населених пунктів і виробничих об'єктів до зон небезпеки та зони особливого контролю провадилось на підставі рішень Урядової комісії від 7 серпня 1986 р. N 87 (лист Держкомпраці УРСР від 13.08.96 р. N 115), від 19 серпня 1986 р. N 108 (лист Держкомпраці УРСР від 26.08.86 р. N 124), від 18 вересня 1986 р. N 173 (лист Держкомпраці УРСР від 24.09.86 р. N 140), від 5 січня 1987 р. N 339 (лист Держкомпраці УРСР від 09.01.87 р. N 1). Денна розрахункова тарифна ставка військовозобов'язаних запасу, які в період призову на військові збори виконували роботи у зоні відчуження, пов'язані з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС, повинна визначатись діленням місячної тарифної ставки за даний місяць (посадового окладу) на календарну кількість днів відповідного місяця (роз'яснення Держкомпраці СРСР від 15.09.86 р. N 0595 (лист Держкомпраці УРСР від 23.09.86 р. N 136). Приклад. Призваному на військові збори за основним місцем роботи встановлено посадовий оклад в розмірі 150 крб. Денна тарифна ставка в зоні ЧАЕС становитиме у червні 1987 року 5 крб. (150 : 30), а у липні 1987 року - 4,839 крб. (150 : 31). Місячна тарифна ставка за даний місяць робітникам, яким годинні тарифні ставки за основним місцем роботи були встановлені при 7(8)-годинному робочому дні, визначалась множенням відповідної годинної тарифної ставки при 7(8)-годинному робочому дні на норму тривалості робочого часу в годинах у даному місяці. Приклад. Годинна тарифна ставка робітника 5-го розряду з особливо важкими і особливо шкідливими умовами праці для почасовиків підприємства чорної металургії складала 62,7 коп. Денна тарифна ставка у червні 1987 року визначається таким чином: 62,7 х 176 : 30 = 3,678 крб., а денна тарифна ставка у липні становитиме 62,7 х 184 : 31 = 3,722 крб. Місячна тарифна ставка за даний місяць робітникам, яким тарифною сіткою встановлені денні тарифні ставки виходячи з 7-годинного робочого дня, визначалась множенням відповідної денної тарифної ставки на норму робочих днів у даному місяці при 6-денному робочому тижні, а робітникам, яким тарифною сіткою встановлені денні тарифні ставки виходячи з 6-годинного робочого дня (30-годинного робочого тижня), визначалась множенням відповідної денної тарифної ставки на норму робочих днів у даному місяці при 5-денному робочому тижні. Приклад I. Відповідно до постанови Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 11 грудня 1981 року N 1160 денна тарифна ставка працівника 5-го розряду шахти встановлена при 7-годинному робочому дні в розмірі 7,70 крб. Місячна тарифна ставка у цьому випадку становитиме у червні 1987 р. 200,20 крб. (7,70 х 26), а денна у зоні ЧАЕС 6,673 крб. (200,20 : 30). У липні ц.р. - 7,70 х 27 = 207,90 крб. : : 31 = 6,706 крб. Приклад II. Денна тарифна ставка працівника 5-го розряду шахти встановлена при 30-годинному робочому тижні в розмірі 12,09 крб. Місячна тарифна ставка у цьому випадку становитиме у червні 1987 р. 265,98 крб. (12,09 х 22), а денна у зоні ЧАЕС - 8,866 крб. (265,98 : 30). У липні ц. р. - 12,09 х 23 = 278,07 крб., а денна тарифна ставка 8,97 крб. (278,07 : 31). Встановлені працівнику за основним місцем роботи надбавки за високу професійну майстерність, класність, високі досягнення в праці, за виконання особливо важливої роботи на строк її виконання та доплати за суміщення професій, сумісництво, розширення зони обслуговування або збільшення обсягу робіт, за роботу з важкими і шкідливими і з особливо важкими і особливо шкідливими умовами праці, за роботу в нічний час, які не утворюють новий посадовий оклад, не повинні враховуватись при визначенні годинної чи денної тарифної ставки у зоні ЧАЕС. Годинна тарифна ставка (оклад) керівних працівників установ і закладів освіти при нарахуванні заробітної роботи за роботу в зоні відчуження, пов'язану з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС, обчислюється виходячи з посадового окладу по основній роботі і кількості робочих годин за календарем відповідного місяця при 6-годинному робочому дні і 6-денному робочому тижні. Підвищення посадових окладів зазначених осіб за почесні звання та вчену ступінь доктора чи кандидата наук та за використання в роботі іноземної мови утворює новий посадовий оклад і повинно враховуватись при обчисленні годинної тарифної ставки при режимі 6-годинного робочого дня в зоні ЧАЕС. Додаткова оплата праці за їх викладацьку роботу, завідування кабінетами тощо при цьому не враховувалась. Оплата праці цих осіб за викладацьку роботу, яка хоч і не вважається сумісництвом, але і не утворює нового посадового окладу, при цьому не враховується. У зв'язку з тим, що до роз'яснення Держкомпраці СРСР від 15 вересня 1986 р. N 0595 про порядок матеріального забезпечення призваних на військові збори військовозобов'язаних запасу, оплата праці зазначених осіб на деяких підприємствах провадилась виходячи з денних тарифних ставок, визначених як для відряджених працівників, в деяких випадках було нараховано доплату за роботу у вихідні і святкові дні. Постановою Кабінету Міністрів України від 30 травня 1997 р. N 523 ( 523-97-п ) дозволено пенсію військовозобов'язаних запасу, які в період призову на військові збори виконували роботи у зоні відчуження, пов'язані з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС до вересня 1986 р., обчислювати виходячи із фактично нарахованого заробітку. Отже, якщо за даними особистого рахунку у 1986 році розрахунок заробітної плати зазначеній категорії працівників відповідає вимогам нормативних документів з питань оплати праці працівників, відряджених у зону ЧАЕС (щодо порядку визначення денної тарифної ставки та додаткової оплати праці за роботу у вихідні і святкові дні), пенсія військовозобов'язаному запасу може обчислюватись виходячи із фактично нарахованого заробітку. Денна тарифна ставка робітників, визначена для режиму 7-годинного робочого дня, при режимі 6-годинного робочого дня у зоні відчуження, встановленого постановою Держкомпраці СРСР і Секретаріату ВЦРПС від 7 травня 1986 р. N 153/10-43, не змінюється. Денна тарифна ставка робітників з режимом 30-годинного робочого тижня на підземних роботах за основним місцем роботи, для перерахунку на 6-годинний робочий день при 36-годинному робочому тижні за місцем відрядження, ділилася на коефіцієнт 1,2 (додаток 1 до постанови Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 11 грудня 1981 року N 1160). Відповідно до роз'яснення Держкомпраці СРСР і Секретаріату ВЦРПС від 5 жовтня 1973 року N 13/30, затвердженого постановою Держкомпраці СРСР і Секретаріату ВЦРПС від 5 жовтня 1973 року N 266/30, робітникам, яким годинні тарифні ставки за основним місцем роботи були встановлені при 7(8)-годинному робочому дні, перерахунок тарифних ставок на 6-годинний робочий день провадився таким чином: відповідна годинна тарифна ставка при 7(8)-годинному робочому дні множилася на середню тривалість робочого часу в годинах за місяць (173,1 год.), а одержаний результат ділився на середню тривалість робочого часу за місяць при 6-годинному робочому дні (152,5 год.). Погодинний облік робочого часу призваних на військові збори не провадиться, тому і заробітна плата зазначених осіб за виконані роботи в зоні ЧАЕС виходячи із годинної тарифної ставки не нараховувалась. Вимоги осіб, які в період призову на військові збори виконували роботи, пов'язані з аварією на ЧАЕС у зоні відчуження до вересня 1986 року, але за даними особистого рахунку доплата за роботу у вихідні чи святкові дні у 1986 році їм не нарахована, не мають права на такі донарахування ні в теперішній час, ні в будь-який інший час після вересня 1986 року. В разі, коли особа не відпрацювала в зоні ЧАЕС жодного повного місяця, середній заробіток для призначення пенсії визначається із фактичного середнього одноденного заробітку в одному із неповних місяців приведенням його до повного місяця, при цьому місяць, із заробітку в якому призначається пенсія, визначається працівником. Відповідно до постанови Держкомпраці СРСР і Секретаріату ВЦРПС від 7 травня 1986 р. N 153/10-43 премія за роботу працівника в зоні ЧАЕС виплачувалась у відповідності з діючими на підприємстві системами преміювання. Таким чином, якщо до призову на військові збори премія працівнику нараховувалась систематично, за період виконання робіт, пов'язаних з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС в зоні відчуження, премія також повинна була бути нарахована в тих же розмірах, як і працівникам підприємства, які не приймали участь в ліквідації аварії на ЧАЕС, тобто у відповідності з діючим положенням про преміювання. Якщо в зазначене положення своєчасно внесені зміни у відповідності з підпунктом 4 пункту 1 постанови Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 10 червня 1986 р. N 207-7 ( 207с-86-п ) щодо підвищення граничного розміру премій до 60% тарифної ставки (окладу) на місяць, премія призваному на військові збори за період виконання робіт у зоні ЧАЕС повинна була бути нарахована в зазначених розмірах. Для нарахування премії в розмірі 60% тарифної ставки всім учасникам ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС підстав нема. Крім того, запроваджувалась одноразова премія за рахунок коштів, що виділялись Мінфіном СРСР і Держпланом СРСР в розпорядження Міненерго СРСР, для заохочення працівників підприємств, незалежно від їх відомчого підпорядкування. Розмір премії, що виплачувалась одному працівнику, не повинен був перевищувати 400 крб. (підпункт 3 пункту 1 постанови Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 10 червня 1986 р. N 207-7 ( 207с-86-п ). Постановою Кабінету Міністрів України від 30 травня 1997 р. N 523 ( 523-97-п ) дозволено виплачену на таких умовах одноразову премію (до 400 крб.) враховувати при призначенні пенсії. Відповідно до рішення Урядової комісії від 2 лютого 1987 р. N 351 термін "зона небезпеки" не застосовувався, оплата праці призваних на військові збори військовозобов'язаних запасу провадилась понад збережений середній заробіток: - на різних ділянках проммайданчика ЧАЕС - в залежності від радіаційної обстановки з застосуванням показника кратності від 1 до 4; - в населених пунктах Копачі, Прип'ять, Лельов (ПУСО, станція перевантаження) - у 2-кратному розмірі; - на станції Янів - у 3-кратному розмірі; - в решті населених пунктів, в тому числі і в м. Чорнобиль, - в 1-кратному розмірі; - в інших випадках в межах 30-кілометрової зони оплата праці провадилась в одинарному розмірі при рівні випромінювання до 5-ти мр/год., у подвійному розмірі - при рівні випромінювання понад 5 мр/годину. Премія за основні результати господарської діяльності нараховувалась на одинарну тарифну ставку. Про це повідомлялось листом Держкомпраці УРСР і Укрпрофради від 28.06.88 р. N 05/1-19; N 03-49-129. Відповідно до постанови Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 29 грудня 1987 р. N 1497-378 (розпорядження Ради Міністрів УРСР від 6 січня 1988 р. N 12-р) оплата праці військовозобов'язаних запасу, які в період призову на військові збори виконували роботи у зоні відчуження, пов'язані з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС, провадилась у одинарному розмірі тарифної ставки (посадового окладу). І лише у виняткових випадках і на нетривалий термін, за рішенням начальника оперативної групи Цивільної оборони СРСР та за погодженням із Міністерством атомної енергетики СРСР, - у двократному розмірі понад збережений середній заробіток. За повідомленням Міноборони України наказом Міноборони СРСР від 08.01.88 р. N 020 (п. 4) начальнику оперативної групи Цивільної оборони СРСР було дозволено у виняткових випадках і на нетривалий термін за погодженням з Мінатоменерго СРСР провадити оплату праці військовозобов'язаних запасу, призваних на військові збори, які направлялися для роботи на об'єкт "Укриття", відповідно до абзацу другого підпункту "в" пункту 1 постанови Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 29 грудня 1987 р. N 1497-378. Такі рішення приймалися з виданням наказів по кожній із військових частин, особовий склад яких направлявся для роботи на об'єкт "Укриття". Виписки з цих наказів були доведені до відповідних військових частин. За інформацією Міноборони України, документи оперативної групи Цивільної оборони СРСР (в/ч 06407, м. Чорнобиль) зберігаються у Центральному архіві Міноборони Російської Федерації (142110, м. Подольськ-10 Московської обл.). За повідомленням Міноборони України, відповідно до вказівки Центрального фінансового управління Міністерства оборони СРСР від 04.01.89 р. N 180/3/042, застосування п. 4 наказу Міністерства оборони СРСР 1988 р. N 20 відмінено. Відповідно до ст. 47 Основ законодавства СРСР на час виконання державних обов'язків, якщо по діючому законодавству СРСР ці обов'язки можуть здійснюватися в робочий час, робітникам і службовцям гарантується збереження середнього заробітку. За час виконання державних обов'язків у додатковий день відпочинку, встановлений у зв'язку з переведенням на п'ятиденний робочий тиждень, середня заробітна плата за місцем роботи за працівником не зберігається, тому що за відпрацьовані п'ять днів йому повністю виплачується тижневий заробіток (роз'яснення Держкомпраці СРСР і Президії ВЦРПС від 8 квітня 1967 р. N 152 "Про деякі питання, пов'язані з переводом робітників і службовців підприємств, організацій і установ на п'ятиденний робочий тиждень з двома вихідними днями"). Відповідно до Інструкції про порядок матеріального забезпечення громадян СРСР при призові на дійсну військову службу і проходження служби в запасі (п. 4), затвердженої постановою Держкомпраці СРСР і Секретаріату ВЦРПС від 22 квітня 1982 р. N 95/4-132 ( v-132400-82 ), за робітниками, службовцями і колгоспниками, призваними на збори, зберігався середній заробіток як по основній, так і по суміщуваній роботі за весь час зборів, включаючи час в дорозі до військової частини і назад та посада (робота). Середній заробіток, із розрахунку якого провадилися виплати, передбачені Інструкцією ( v-132400-82 ), обчислювався із розрахунку останніх двох календарних місяців роботи. Для працівників, які пропрацювали на даному підприємстві, організації, установі менше двох місяців, обчислення провадилося із розрахунку середнього заробітку за фактично відпрацьований час. Робітникам і службовцям, для яких застосовувалася почасова оплата праці, яка не змінювалася по днях і місяцях (оклад або ставка без доплат і надбавок або з постійними надбавками і доплатами), за час протягом якого зберігається середній заробіток, розрахунок провадився із зазначеного заробітку. У випадку зміни заробітку розрахунок провадився в загальному порядку відповідно до постанови НКП СРСР від 02.04.30 р. "Про середній заробіток і оплату за неповний місяць" і Основних положень по обліку праці та заробітної плати у промисловості і будівництві, затверджених Держкомпраці СРСР, Мінфінансів СРСР і ЦСУ СРСР 27.04.73 року N 75-АБ/89/10-80. Для працівників з почасовою оплатою праці, яка не змінювалася по днях і місяцях (оклад або ставка без доплат, надбавок чи з постійними надбавками і доплатами), денний середній заробіток визначався діленням останнього місячного окладу працівника, включаючи твердий гарантований приробіток, на кількість робочих днів працівника за основним місцем роботи у відповідному місяці. Для тих працівників, заробіток яких змінювався помісячно (відрядна, акордна, почасово-преміальна оплата), середньоденний заробіток обчислювався з розрахунку фактичного заробітку за два останні календарні місяці роботи з 1-го по 1-ше число. Якщо працівник відбув у службове відрядження навіть в останній день місяця, цей місяць відповідно до чинного законодавства не береться до розрахунку середньомісячного заробітку. Якщо протягом останніх двох місяців працівник певний час хворів, перебував у відпустці, мав вимушений простій, то дні (години), коли він фактично не працював, і суми, виплачені йому за ці дні (години), повинні виключатися при розрахунку середньомісячного заробітку. При обчисленні середнього заробітку враховувалися: основна заробітна плата, надбавки, доплати, річна винагорода із фонду матеріального заохочення, оплата і доплата за надурочні роботи, якщо вони мали систематичний характер. Виробничі премії враховувалися при підрахунку середнього заробітку в тому разі, якщо вони входили в систему оплати праці на даному підприємстві, тобто не мали разового характеру і якщо вони виплачені за період, що не перевищує трьох місяців (за винятком виплат із фонду матеріального заохочення). Квартальна премія враховувалася у складі заробітку за кожний місяць у розмірі 1/3, а винагорода за загальні підсумки роботи підприємства - у розмірі 1/12 частини цієї винагороди, виплаченої за попередній рік. Премії та інші виплати, не нараховані працівнику своєчасно і виплачені у результаті трудового спору, враховувались у складі заробітку тих місяців, за які вони повинні були бути виплачені. До Мінпраці надходять численні запити з проханням надати довідку про заробіток особи в зоні ЧАЕС, виконати кваліфікований розрахунок заробітної плати конкретної особи, пояснити порядок нарахування заробітної плати за роботу в зоні відчуження у випадку наявності довідок військової частини та галузевого архіву, які містять розбіжності про період виконання зазначених робіт, тощо. Як правило, такі запити (або і пенсійні справи), не надають всього комплексу інформації, яка необхідна для прийняття рішення про відповідність нарахованого заробітку нормативним документам з праці. Постановою Кабінету Міністрів України від 11.06.92 р. N 327 ( 327-92-п ) право видання в установленому порядку нормативних документів і роз'яснень про порядок застосування законодавства з питань Чорнобильської катастрофи, в тому числі і з питань рівня радіоактивного забруднення територій населених пунктів та ділянок виконання робіт, надано Міністерству України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи (МНС України). Міністерство праці та соціальної політики України надає роз'яснення щодо застосування Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" ( 796-12 ) і рішень Уряду України з питань заробітної плати та надання пільг і компенсацій працюючим у населених пунктах з підвищеним рівнем радіоактивного забруднення. В своїй діяльності Міністерство керується Положенням про Міністерство праці і соціальної політики України, затвердженим Указом Президента України від 30 серпня 2000 р. N 1035/2000 ( 1035/2000 ), яким не передбачено виконання розрахунку заробітної плати конкретних осіб, в тому числі і в зоні ЧАЕС, надання довідок про заробіток особи, укомплектування необхідними документами пенсійної справи тощо. Відповідно до ст. 15 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", довідку про заробіток працівника у період 1986-1990 років у зоні ЧАЕС для призначення пенсії надають підприємства за основним місцем роботи працівника. Листом Мінпраці, МНС, Мінфіну України від 29.10.92 р. N 09-3751; N 1082/3к; N 13-412/308 повідомлялось, що грошові вимоги осіб, яким не була нарахована підвищена заробітна плата за основним місцем роботи відповідно до встановлених розмірів, повинні розглядатись відповідно до чинного законодавства. Відповідно до чинного законодавства (стаття 221 КЗпП України ( 322-08 ) індивідуальні трудові спори, що виникають між працівником і власником або уповноваженим ним органом у питанням про грошові вимоги, крім вимог про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи (ст. 235) розглядаються судами або комісіями по трудових спорах. Якщо можливості переговорів з адміністрацією підприємства з участю профспілкового органу вичерпано, але адміністрація не погоджується з вимогами працівника, а комісія по трудових спорах (КТС) відмовляє в прийомі заяви, мотивуючи це недостатніми заходами щодо врегулювання грошових вимог, нині (після затвердження Конституції ( 254к/96-ВР ) особа одержала право звернутися безпосередньо в суд, де попередні процедури врегулювання трудових спорів не передбачені. Трудове законодавство обмежує строки звернення в КТС чи судовий орган тримісячним терміном з дня, коли особа довідалась або повинна була дізнатись, що її трудове право на відповідну оплату праці порушене (ст. 225 КЗпП України ( 322-08 ). Частина друга статті 225 ( 322-08 ) передбачає разом з тим, що КТС може відновити пропущений з поважних причин термін. Однією з цих причин може бути визнання підприємством, що розрахунок заробітку працівника за роботу в зоні ЧАЕС провадився неправильно. Можуть бути і інші причини, які орган, що розглядає трудовий спір, може віднести до поважних. Рішення КТС повинно бути виконано в триденний термін після десятиденного терміну, передбаченого з для оскарження (статті 228, 229 КЗпП України ( 322-08 ). Якщо підприємство не подавало в суд скаргу на рішення КТС, але і не виконало його у визначений ст. 229 КЗпП України ( 322-08 ) термін, КТС видає особі посвідчення, скріплене печаткою КТС, яке має силу виконавчого листа (ст. 230 КЗпП України). На підставі цього посвідчення, пред'явленого не пізніше тримісячного строку до районного (міського суду), судовий виконавець виконує рішення комісії по трудових спорах у примусовому порядку. У разі пропуску з поважної причини установленого 3-місячного терміну КТС може поновити цей строк. Відповідно до статті 238 КЗпП України ( 322-08 ), якщо працівник своєчасно звернувся до органу, який розглядає трудовий спір, його вимога про перерахунок неправильно нарахованого заробітку за виконані роботи в зоні відчуження повинна бути задоволена за весь час, коли неправильно провадилась оплата праці. Якщо працівник не отримав нараховану йому у 1986-1990 роках заробітну плату за період роботи в зоні ЧАЕС (передав у фонд розвитку виробництва, на благодійні цілі тощо) це не позбавляє його права на призначення пенсії із зазначеного заробітку. Мінфіном СРСР і Держпланом СРСР виділялись кошти із союзного бюджету на витрати, передбачені розпорядженнями Ради Міністрів СРСР від 17 травня 1986 р. N 964 ( v0964400-86 ) та від 23 травня 1986 р. N 1031 ( v1031400-86 ) (на оплату праці в зоні особливого контролю по підвищених до 100% тарифних ставках, в кратних розмірах у зонах небезпеки 30-кілометрової території ЧАЕС, на виплату одноразової винагороди за отримання максимально допустимої дози радіації та одноразову винагороду, яка виплачувалась головою Урядової комісії за виконання особливо важливих і відповідальних робіт в залежності від небезпеки їх проведення в розмірі до 1000 крб., та на виплату премії в розмірі до 400 крб. у відповідності з пунктом 3 постанови Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 5 червня 1986 року N 665-195 ( v0665400-86 ). Міністерство фінансів УРСР листом від 21.06.86 р. N 0395 (на підставі листа Міністерства фінансів СРСР від 15.05.86 р. N 15332/8) повідомляло, що установам Держбанку СРСР було дозволено відкривати окремі бюджетні рахунки на передбачені цілі на ім'я фінансових органів по союзному бюджету і видавати кошти з цих рахунків міністерствам, відомствам, підприємствам, організаціям і установам. Облік зазначених витрат передбачалось здійснювати окремо від операцій по основній діяльності міністерств, відомств, підприємств, організацій і установ. У зв'язку з тим, що Україна не є правонаступником СРСР, донараховані за роботу в зоні відчуження суми не підлягають виплаті із державного бюджету. Всі інші виплати, що входять до складу заробітної плати (оплата праці за роботу в нічний час в розмірі 35% тарифної ставки, премії в розмірі до 60 відсотків тарифної ставки, надбавки, доплати тощо), було дозволено видавати підприємствам установами Держбанку СРСР і Будбанку СРСР в розмірах, що перевищували планові розміри фондів, якщо це було викликано підвищеною оплатою праці на зазначених роботах. Відшкодування цих витрат за рахунок коштів союзного бюджету директивними документами не передбачалось. Працівникам підприємств, організацій і установ, які були відряджені для виконання робіт, пов'язаних з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС і запобіганням забрудненню навколишнього середовища, зарахованим у штат ЧАЕС і інших підприємств, нарахування заробітної плати провадилося за місцем командирування. Таким працівникам в місці відрядження надавались дві довідки встановленого зразка: про начислену заробітну плату в розрізі видів нарахувань у двох екземплярах, один із яких направлявся в бухгалтерію підприємства, яке відряджало працівника, для відображення по обліку заробітної плати (лист Міненерго СРСР від 28.07.86 р. N А-10160); про безпосередню зайнятість на роботах, які дають право на державну пенсію на пільгових умовах (затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 12.08.86 р. N 294). Ця довідка направлялась у відділ кадрів підприємства для постійного зберігання як підставу для обліку стажу, що дає право на пільгову пенсію по списку N 1. Сума нарахованої заробітної плати перераховувалась на розрахунковий рахунок підприємств, які командирували зазначених працівників. Середньомісячна заробітна плата, що зберігалась за працівником за період службового відрядження за його основним місцем роботи, нараховувалась і виплачувалась відповідно до чинного законодавства за рахунок коштів підприємства. При призначенні пенсії враховуються ті види оплати праці, на які по діючих правилах повинні нараховуватись страхові внески. На виплати одноразового характеру, не обумовлені діючими системами оплати праці, страхові внески не нараховувались. Відповідно до статті 63 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" ( 796-12 ) витрати, пов'язані з реалізацією цього Закону, в тому числі і призначення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок Чорнобильської катастрофи, здійснюється за рахунок державного бюджету. Отже, якщо учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС донараховано заробіток за роботу в зоні відчуження в кратних розмірах (наприклад, застосовано показник кратності 4 замість кратності 3 за роботу в м. Чорнобиль у червні 1986 р.) в результаті розгляду індивідуального трудового спору, але виплата додатково нарахованої суми не проведена і не нараховано додаткові страхові внески, це не позбавляє права інваліда на призначення пенсії із заробітку у зоні відчуження. Якщо ж в результаті розгляду індивідуального трудового спору донараховано суму премії за роботу в зоні ЧАЕС, підприємство повинно виплатити позивнику донараховану суму премії. Перерахунок заробітку працівника за виконання зазначених робіт відповідно до рішення адміністрації підприємства, суду чи КТС, незалежно від того, виплачується донарахована сума підприємством чи не виплачується, повинен супроводжуватись належним оформленням документів по обліку заробітної плати, обов'язковим відображенням сум перерахунку в особистому рахунку працівника. Відповідно до статті 101 Закону України "Про пенсійне забезпечення" ( 1788-12 ) підприємства несуть матеріальну відповідальність за шкоду, завдану громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або надання пенсійних документів, а також за надання недостовірних документів і відшкодовують її. Служби соціального захисту населення мають право вимагати відповідні документи від підприємств і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обгрунтованість їх надання. Із заробітної плати працівників, які приймали участь в роботах, пов'язаних з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС, утримувався прибутковий податок. Із суми одноразової винагороди за отримання максимально допустимої дози радіації в розмірі п'ятикратної місячної тарифної ставки (посадового окладу) не утримувався прибутковий податок та податок на холостяків, одиноких і малосімейних громадян СРСР. Листом Держкомпраці УРСР від 13.06.89 р. N 10-769 повідомлено, що Рада Міністрів СРСР зняла гриф "секретно" з постанов ЦК КПРС, Президії Верховної Ради СРСР, Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 7 травня 1986 р. N 524-156 ( v0524400-86 ), Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 5 червня 1986 р. N 665-195 ( v0665400-86 ), Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 29 грудня 1987 р. N 1497-378, розпоряджень від 3 вересня 1986 року N 1767-рс і від 11 грудня 1986 р. N 2488-рс. Повідомлялось також, що розсекречуються прийняті до виконання постанови Ради Міністрів УРСР від 8 травня 1986 року N 168-5 ( 168с-86-п ), від 10 червня 1986 р. N 207-7 ( 207с-86-п ), розпорядження Ради Міністрів УРСР від 10 вересня 1986 року N 530-рс ( 530-86-р ), від 16 грудня 1986 року N 694-рс, від 6 січня 1988 р. N 12-рс та листи Держкомпраці УРСР, якими доводились зазначені рішення Ради Міністрів УРСР: N 4с від 9 травня 1986 року, N 58с від 11 червня 1986 року, N 132с від 16 вересня 1986 року, N 179с від 25 грудня 1986 року, N 8с від 22 січня 1988 року. Постановою Ради Міністрів СРСР від 21.04.88 р. N 491-106 і розпорядженням Ради Міністрів СРСР від 31.05.90 N ПП-22394 втратили чинність розпорядження Ради Міністрів СРСР від 23.05.86 р. N 1031-рс ( v1031400-86 ) і абзац четвертий розпорядження Ради Міністрів СРСР від 17.05.86 р. N 964-рс ( v0964400-86 ). Роз'яснення Держкомпраці СРСР від 15.09.86 р. N 0595 та лист Держкомпраці УРСР від 23.09.86 р. N 136 розсекречені. Знято гриф секретності з низки інших нормативних актів, пов'язаних з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС. Що стосується численних пропозицій про прийняття нового нормативного акта з питань оплати праці осіб, які приймали участь в роботах, пов'язаних з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС, то нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність сторін. 6. Про деякі питання обліку робочого часу та заробітної плати Відповідно до Основних положень по обліку праці і заробітної плати в промисловості і будівництві, затверджених постановою Держкомпраці СРСР, Мінфіну СРСР і ЦСУ СРСР від 27 квітня 1973 р., облік виконаних робіт на підприємствах і організаціях повинні здійснювати майстри, начальники дільниць, виконроби і інші працівники, на яких покладені ці обов'язки в залежності від специфіки організації виробництва. Для обліку виробленої продукції, обсягу виконаних робіт і заробітної плати робітників передбачено в залежності від характеру виробництва, системи організації і оплати праці і інших особливостей роботи форми первинної облікової документації, затверджені в установленому порядку (наряд на відрядну роботу, відомість обліку заробітку, маршрутні карти, наряд-книжка тощо). Для спрощення обліку, як правило, фактично відпрацьований час у первинні документи не проставляється, а враховується по табелю обліку використання робочого часу. При механізованому обліку праці і заробітної плати у довідкових табуляграмах могли бути відсутні дані про встановлені норми часу та виробітку, розцінки, так як вони містилися в постійних масивах машинної інформації (перфокартах, магнітних стрічках тощо). Облік виробітку продукції міг здійснюватись з допомогою маршрутних карт. В будівельних організаціях для обліку виконання робіт і заробітної плати застосовувались наряди на відрядні (акордні) роботи, наряд-книжка, табель-розрахунок. Акордні наряди (завдання) видавались на строк виконання всього комплексу робіт по наряду. Наряди на відрядну (акордну) роботу застосовувались для обліку обсягу виконаних робіт та їх якості і нарахування заробітної плати бригаді або окремому робітнику. Табель-розрахунок застосовувався разом з нарядами для обліку робочого часу і підрахунку сум місячної зарплати членам бригади та розрахунку премії. При застосуванні нарядів-книжок окремий табель-розрахунок по бригаді не провадився, облік робочого часу в цьому випадку здійснювався безпосередньо в наряді-книжці. Заступник Міністра М.О.Солдатенко
Немає коментарів:
Дописати коментар