КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: № 2а-5810/11
У Х В А Л А
розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації на постанову Дніпровського районного суду м. Києва від 06.12.2011 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації, третя особа: Управління з питань надзвичайних ситуацій Київської обласної державної адміністрації про визнання дій неправомірними та зобов`язання встановити статус інваліда війни і видати посвідчення інваліда війни, -
В С Т А Н О В И Л А:
Позивач звернулась до суду із позовом до Управління праці та соціального захисту населення Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації про визнання дій щодо відмови у встановленні статусу інваліда війни і видачі посвідчення інваліда війни неправомірними та зобов`язання встановити статус інваліда війни та видати посвідчення інваліда війни.
Постановою Дніпровського районного суду м. Києва від 06.12.2011 вищевказаний адміністративний позов задоволено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову суду першої інстанції скасувати та ухвалити по справі нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін з таких підстав.
Згідно зі п. 1 ч. 1 ст. 198, ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач на момент аварії у 1986 році працювала в Універсальній базі Київської облспоживспілки на посаді економіста по цінах та в період з 16.05.1986 по 20.05.1986, з 18.06.1986 по 19.06.1986 та з 03.09.1986 по 07.09.1986 виконувала роботи по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, а саме здійснювала супровід та видачу спецодягу і продуктів харчування ліквідатором аварії на Чорнобильській АЕС в Чорнобильській райспоживспілці м. Чорнобиля, що підтверджується копіями маршрутного листа, наказом начальника цивільної оборони споживчої кооперації Київської області № 1 від 01.05.1986, виданим на його виконання наказом командира загону цивільної оборони Універсальної бази Київської облспоживспілки № 01 від 02.05.1986, списком формувань цивільної оборони Універсальної бази Київського обласного союзу споживчих кооперативних товариств, в наведений перелік прізвищ осіб, які приймали участь в ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у 1986 році включено ОСОБА_2 (а.с. 12-16 т. 1).
Згідно з довідкою Управління з питань надзвичайних ситуацій Київської обласної державної адміністрації № 01-08/45 від 23.01.2008, позивач приймала участь в ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи у складі невоєнізованого формування (загону) служби торгівлі і харчування цивільної оборони Київської області від Універсальної бази Київської облспоживспілки в періоди з 16 по 20 травня, з 18 по 19 червня та з 3 по 7 вересня 1986 року (а.с. 10 т. 1).
Вказані обставини також підтверджуються витягом з протоколу засідання комісії з питань підтвердження участі в ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи у складі формувань Цивільної оборони № 2/2008 від 23.01.2008 (а.с. 11 т. 1).
Таким чином, колегія суддів доходить аналогічного з судом першої інстанції висновку про те, що ОСОБА_2 була залучена до складу формувань цивільної оборони.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що позивач є інвалідом 3-ї групи з 12.01.2000, що підтверджується довідкою МСЕК серії КИЕ-1 № 505173, інвалідність виникла внаслідок захворювання, пов'язаного із роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Позивач є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії та є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 від 18.02.2000 та вкладкою до вказаного посвідчення (а.с. 8).
Відповідно до п. 9 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» до інвалідів війни належать також інваліди з числа осіб, залучених до складу формувань Цивільної оборони, які стали інвалідами внаслідок захворювань, пов'язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем підтверджено факт перебування у складі невоєнізованих формувань цивільної оборони та виконання робіт, пов'язаних з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС належними документами.
Постановою Кабінету Міністрів України № 302 від 12.05.1994 затверджено Положення «Про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветерів війни».
Так, відповідно до п. 10 Положення посвідчення інваліда війни видається на підставі довідки медико-соціальної експертизи про групу та причини інвалідності.
Отже, позивач був залучений до складу формувань цивільної оборони та став інвалідом внаслідок захворювання, пов'язаного з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, а тому відповідно до ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» позивач належить до інвалідів війни та має право на встановлення статусу інваліда війни.
З урахуванням вищевикладеного та приписів ст. 159 КАС України, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 159, 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації - залишити без задоволення, а постанову Дніпровського районного суду м. Києва від 06.12.2011 - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст. 212 КАС України.
Немає коментарів:
Дописати коментар