До Київського апеляційного адміністративного суду
через Баришівський районний суд Київської області
Позивач: ОСОБА_1,
місце проживання: АДРЕСА_1
Відповідач
Суб’єкт владних повноважень: Управління пенсійного фонду України в
Баришівському районі Київської області
місце знаходження: 07500, Київська область,
с.м.т. Баришівка,
Апеляційна скарга на ухвалу Баришівського районного суду Київської області від 16 вересня 2011 року по адміністративній справі № Xа-276/10 року, отриманої позивачем «__» жовтня 2011 року, – подається «__» жовтня 2011 року.
Адміністративна справа № Xа-276/2010 року
А П Е Л Я Ц І Й Н А С К А Р Г А
на ухвалу Баришівського районного суду Київської області від 16 вересня 2011 року
по адміністративній справі № Xа-276/10 року
6 жовтня 2010 року я звернулася до Баришівського районного суду Київської області з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України у Баришівському районі Київської області з вимогами про визнання відмови суб’єкта владних повноважень у перерахунку пенсії для інвалідів та щорічну додаткову пенсію за шкоду заподіяну здоров’ю – протиправною та незаконною, а також зобов’язання Управління Пенсійного фонду України у Баришівському районі Київської області нараховувати мені, згідно до ст. ст. 50, 54, 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», пенсію по інвалідності, що настала внаслідок захворювання, в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком, та щомісячну додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров’ю, у розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком, виходячи зі встановленого розміру мінімальної пенсії за віком, яка передбачена ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» - з 2007 року
Баришівський районний суд Київської області 2 листопада 2010 року, розглянувши вказаний вище позов, виніс постанову, якою частково задовольнив мої вимоги, Визнав бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Баришівському районі Київської області щодо невиплати мені основної та додаткової пенсії передбаченої ст. ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» - протиправно, та зобов’язав Управління Пенсійного фонду України в Баришівському районі Київської області здійснити перерахунок пенсії та виплатити мені додаткову пенсію, передбачену ст. ст. 50, ч.4 ст. 54, ч.3 ст. 67 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з 6 квітня 2010 року з урахуванням проведених виплат із розрахунку 8 мінімальних пенсій за віком і додаткової пенсії в розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, з подальшим її перерахуванням, до внесення відповідних змін до законодавства.
За результатами перегляду вказаної вище постанови суду першої інстанції апеляційним судом, за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України у Баришівському районі Київської, Постанова Баришівського районного суду Київської області від 2 листопада 2010 року була залишена без змін на підставі Ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 12 квітня 2011 року.
В подальшому, я звернулася до Баришівського районного суду із заявою про роз’яснення Постанови Баришівського районного суду від 2 листопада 2010 року в зв’язку з тим, що мені не було зрозумілим відповідне положення судового рішення, що зазначене в його резолютивній частині, а саме щодо здійснення перерахунку пенсії у відповідності до ст. ст. 50, ч.4 ст. 54, ч.3 ст. 67 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» до внесення відповідних змін до законодавства.
Баришівський районний суд Київської області 16 вересня 2011 року розглянувши мою заяву, виніс ухвалу про відмову мені в задоволенні заяви про роз’яснення судового рішення по матеріалах справи № Xа-276/2010 року за моїм адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України у Баришівському районі Київської області про визнання дій органу владних повноважень неправомірними, зобов’язання провести перерахунок та стягнення недоотриманих сум.
Тому я вважаю, що ухвала Баришівського районного суду Київської області від 16 вересня 2011 року прийнята з порушенням вимог чинного законодавства України, при цьому суд не в повному обсязі з’ясував обставини справи, які мають значення для правильного вирішення питання щодо роз’яснення судового рішення, що призвело до не вірного застосування судом норм як матеріального так і процесуального права під час вирішення питання щодо роз’яснення судом винесеної ним постанови.
Тому, ухвала Баришівського районного суду м. Києва від 16 вересня 2011 року по адміністративній справі № Xа-276/10 року підлягає скасуванню з направленням справи до Баришівського районного суду Київської області для вирішення питання щодо роз’яснення Постанови від 2 листопада 2010 року, з наступних підстав.
Баришівський районний суд Київської області в своїй ухвалі від 16 вересня 2011 року про відмову задоволенні моєї заяви про роз’яснення судового рішення посилається на те, що «… рішення суду було зрозумілим та належним чином виконувалось. Після прийняття судового рішення були внесені зміни в законодавство з приводу соціальних виплат, які суд першої інстанції не уповноважений роз’яснювати. Дане право належить виключно до компетенції Конституційного суду України…».
Однак, з вказаними висновками суду не можливо погодитись, оскільки вони не відповідають вимогам норм матеріального та процесуального права, та як наслідок постановлена ухвала судом з посиланням на вказані вище обставини є необґрунтованою та незаконною, що полягає в наступному.
У відповідності до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
В зв’язку з цим, суд першої інстанції у резолютивній частині своєї постанови вирішив «…зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Баришівському районі Київської області здійснити перерахунок пенсії та виплатити мені додаткову пенсію, передбачену ст. ст. 50, ч.4 ст. 54, ч.3 ст. 67 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з 6 квітня 2010 року з урахуванням проведених виплат із розрахунку 8 мінімальних пенсій за віком і додаткової пенсії в розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, з подальшим її перерахуванням, до внесення відповідних змін до законодавства…».
Тому, ч. 1 ст. 170 КАС України передбачає, що якщо судове рішення є незрозумілим, суд, який його ухвалив, за заявою осіб, які беруть участь у справі, або державного виконавця ухвалою роз’яснює своє рішення, не змінюючи при цьому його змісту.
Таким чином, я звернулася до суду із заявою про роз’яснення окремого положення резолютивної частини Постанови Баришівського районного суду Київської області, а саме роз’яснити суд першої інстанції, яких ухвалив дане судове рішення, зміст «…до внесення відповідних змін до законодавства…», оскільки суд вирішуючи спір та задовольняючи фактично мої вимоги зазначив, що зобов’язує Управління Пенсійного фонду України в Баришівському районі Київської області здійснити перерахунок пенсії та виплатити мені додаткову пенсію, передбачену ст. ст. 50, ч.4 ст. 54, ч.3 ст. 67 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» до внесення відповідних змін до законодавства.
Мені як позивачу не зрозуміло відповідне положення резолютивної частини постанови суду першої інстанції в тій частині, що випливає саме з положення «до внесення відповідних змін до законодавства», а саме до якого саме законодавства, чи до окремого нормативно-правового акту, яким є закон чи підзаконний акт, або ж до чітко визначеного Закону України, який регулює питання щодо розміру та порядку нарахування пенсії Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» чи до будь-якого іншого закону, зокрема до Закону України «Про державний бюджет», чи взагалі врегулювання даного питання на рівні прийняття відомствами підзаконних нормативно-правових актів без внесення змін до Законів України.
Тобто, вказане вище положення резолютивної частин мені не зрозуміле, оскільки воно чітко та конкретно не визначає подію та час за настання якого мої права та інтереси, які були поновлені судом першої інстанції фактично втрачають чинність, а рішення буде вважатись таким, що не підлягатиме виконанню. Основною причиною виникнення з мого боку нерозуміння окремого положення Постанови є нечіткість, відсутність конкретного висновку щодо поновлення мого права та в кінцевому результаті неоднозначність розуміння всієї резолютивної частини судового рішення.
Тому, суд першої інстанції безпідставно посилається у винесеній ним ухвалі про відмову у роз’ясненні своєї Постанови на те, що «… Після прийняття судового рішення були внесені зміни в законодавство з приводу соціальних виплат, які суд першої інстанції не уповноважений роз’яснювати. Дане право належить виключно до компетенції Конституційного суду України…», оскільки я не вимагала роз’яснення порядку застосування тих нормативних актів, якими були внесені зміни до законодавства України щодо порядку та розмірів соціальних виплат згідно Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а натомість вимагала роз’яснити положення резолютивної частини «…до внесення відповідних змін до законодавства…».
Суд першої інстанції не достатньо об’єктивно, більш того на мою думку упереджено віднісся до вирішення питання щодо роз’яснення своєї постанови, формально пославшись на те, що він не уповноважений роз’яснювати норми актів законодавства України, оскільки відповідні конституційні повноваження покладені на Конституційний суд України, що є очевидним та беззаперечним.
Проте, мене особисто не цікавило питання застосування норм інших актів законодавства України, якими було внесено зміни в частині порядку та розміру сплати соціальних виплат, оскільки я наголошувала на незрозумілості, неясності та нечіткості викладення саме судом резолютивної частини, а тому в подані мною заяві і просила роз’яснити, що суд мав на увазі, зазначаючи у своїй постанові «…до внесення відповідних змін до законодавства…», що він вкладав у зміст вказаного вище положення, так як тлумачити його можливо з як завгодно і як кому вигідно, зокрема це стосується Управління Пенсійного фонду України у Баришівському районі Київської області, який на сьогоднішній день припинив виплату мені пенсію у відповідності до ст. ст. 50, ч.4 ст. 54, ч.3 ст. 67 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» посилаючись на внесення змін до пункту 7 частини 1 зазначеного Закону Прикінцевих положень Закону України “Про Державний бюджет України на 2011 рік”, якого доповнено пунктом 4, яким встановлено, що у 2011 році норми і положення статей 39, 50, 51, 52, 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, статей 14, 22, 37 та частини третьої статті 43 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік, і як наслідок прийняття Кабінетом Міністрів України Постанови «Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету» від 6 липня 2011 року за № XXX.
Тому, нечіткість та незрозумілість і як наслідок неоднозначність розуміння резолютивної частини як мною так і Управлінням Пенсійного фонду України у Баришівському районі Київської області, призвело до неможливості в подальшому виконати на перший погляд абсолютно законне судове рішення суду першої інстанції, оскільки у суб’єкта владних повноважень на сьогоднішній день є формальне право посилатись на ту обставину, що було внесено зміни до відповідного законодавства.
Отже, я просила суд роз’яснити до якого саме законодавства повинно бути внесено зміни, до будь-якого чи до конкретно визначеного, за настання яких моє право на отримання пенсії у відповідності до ст. ст. 50, ч.4 ст. 54, ч.3 ст. 67 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» буде втрачено, а рішення суду фактично втратить чинність і як наслідок не буде обов’язковим до виконання суб’єктом владних повноважень.
Доречи сам факт зазначення судом в резолютивній частині Постанови про чинність мого права до внесення змін у відповідне законодавство України є незаконним та безпідставним, оскільки звужує моє право на захист та поновлення мого порушеного права так як Конституцією України, адміністративним судочинством України та будь-якими іншими нормами законодавства не передбачено обмеження судом мого права певним строком, подією чи іншими обставинами, якщо законодавство не пов’язує виникнення, зміну чи їх припинення з такими подіями.
Натомість хочу звернути увагу апеляційний суд на те, що у відповідності до ст. ст. 21, 22 Конституції України, права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними, їх зміст і обсяг при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не може бути звужений.
Отже, відповідно до ст. ст. 22, 64 Конституції України право громадян на соціальний захист, інші соціально-економічні права можуть бути обмежені, у тому числі зупиненням дії законів (їх окремих положень), лише в умовах воєнного або надзвичайного стану на певний строк.
Крім того, відповідно до ч.1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров’я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
При таких обставинах, розмір пенсії по інвалідності, причинний зв'язок якої встановлений з ліквідацією наслідків на Чорнобильській АЕС, та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, повинен розраховуватись, нараховуватись та виплачуватись на підставі Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не Постанови Кабінету Міністрів України «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян» від 16 липня 2008 року за № XXX чи будь-якої іншої Постанови Кабінету Міністрів України, або ж іншого нормативно-правового акту України, зокрема Закону України «Про внесення змін до державного бюджету на 2011 рік».
Крім того, ст. 71 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено, що дія положення цього Закону не може призупинятися іншими законами, крім законів про внесення змін до цього Закону (вказана стаття була доповнена на підставі Закону від 5 жовтня 2006 року), в тому числі і пунктом 7 частини 1 Прикінцевих положень Закону України “Про Державний бюджет України на 2011 рік”
Крім того, вказана вище правова позиція, зазначена мною повністю відповідає рішенню Конституційного суду України від 22 травня 2008 року у справі № X-XX/XXXX – «справа щодо предмета та змісту Закону про Державний бюджет України», на підставі якого Конституційний суд України визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту 28 розділу II “Внесення змін до деяких законодавчих актів України” Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" на підставі якого було внесено зміни до ст. ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що значно звужували права осіб на розмір пенсійного забезпечення.
Крім того, відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з положеннями ч.4 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Вказаних вище висновків також дійшов суд першої інстанції під час розгляду адміністративної справи та винесення Постанови, а тому і постає незрозумілим саме положення резолютивної частини, де зазначено «…до внесення відповідних змін до законодавства…», про що я і просив суд першої інстанції роз’яснити як таке, що є незрозумілим і сприймається кожною із сторін неоднозначно та суперечливо, і як наслідок призводить до порушення моїх прав на соціальне забезпечення та гарантій передбачених як Конституцією України так і Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Тому на підставі ст.ст. 2, 3, 14, 17, 18, 150, 185, 186, 187, 199, 205 КАС України та Закону України «Про виконавче провадження»,
П Р О Ш У:
1.На підставі ч.4 ст. 186 та ст. 102 КАС України поновити мені строк на апеляційне оскарження ухвали Баришівського районного суду Київської області від 16 вересня 2011 року по адміністративній справі № Xа-276/10 року, з тих підстав, що я перебував на амбулаторному лікуванні, про що свідчить _____________________, а тому з поважних причин не мав можливості знайти фахівця в галузі права для правової допомоги під час складання Апеляційної скарги, підготувати всі необхідні документи, сплатити судовий збір та подати апеляційну скаргу до апеляційного суду через суд першої інстанції
2. Ухвалу Баришівського районного суду Київської області від 16 вересня 2011 року по адміністративній справі № Xа-276/10 року – скасувати.
3. Адміністративну справу № Xа-276/10 року направити до Баришівського районного суду Київської області для вирішення питання щодо роз’яснення Постанови від 2 листопада 2010 року.
4. Розгляд справи у судовому засіданні суду апеляційної інстанції здійснювати за участі мене як позивача по справі.
ДОДАТКИ:
1. Копії Апеляційної скарги на Ухвалу Баришівського районного суду Київської області від 16 вересня 2011 року по справі № Xа-276/10 року – 1 примір.;
2. Копії Ухвали Баришівського районного суду Київської області від 16 вересня 2011 року по справі № Xа-276/10 року – 2 примір.;
3. Квитанція про сплату судового збору (державного мита) за подання Апеляційної скарги до Київського апеляційного адміністративного суду.
«__» жовтня 2011 року
Позивача
|
______________
(підпис)
|
ОСОБА_1
|
Немає коментарів:
Дописати коментар