В ім'я життя

По­над три­дцять ро­ків ми­ну­ло піс­ля ава­рії на Чор­но­биль­ській атом­ній елек­тро­стан­ції. І хо­ча її на­слід­ки вже не та­кі гос­трі, проб­лем за­ли­шає­ть­ся чи­ма­ло.

Се­ред най­ак­ту­аль­ні­ших — збе­ре­жен­ня здо­ров’я лю­дей, кот­рі за­зна­ли не­га­тив­но­го впли­ву тієї мас­штаб­ної тех­но­ген­ної ка­тас­тро­фи.

Цим пи­тан­ням опі­кую­ть­ся «чор­но­биль­ські» лі­кар­ні, ство­ре­ні в усіх об­лас­них цен­трах Ук­раї­ни. На Сло­бо­жан­щи­ні ним за­ймаю­ть­ся Хар­ків­ський на­уко­во-до­слід­ний ін­сти­тут ме­дич­ної ра­діо­ло­гії та об­лас­ний клі­ніч­ний спе­ціа­лі­зо­ва­ний дис­пан­сер ра­ді­ацій­но­го за­хис­ту на­се­лен­ня. Як­що пер­ша із на­зва­них ме­дич­них ус­та­нов біль­ше пе­ре­ймає­ть­ся роз­роб­кою на­уко­вих під­хо­дів до збе­ре­жен­ня здо­ров’я осіб, які по­страж­да­ли вна­слі­док Чор­но­биль­ської ка­тас­тро­фи, то друга зо­рі­єн­то­ва­на на прак­ти­ку у цій спра­ві.

Про ро­бо­ту ко­му­наль­но­го за­кла­ду «Об­лас­ний клі­ніч­ний спе­ціа­лі­зо­ва­ний дис­пан­сер ра­ді­ацій­но­го за­хис­ту на­се­лен­ня» роз­по­ві­дає йо­го ке­рів­ник — го­лов­ний лі­кар Еду­ард Зі­нов’­єв.

Чор­но­биль­цям — усе най­кра­ще

— Едуарде Валентиновичу, очолювана Вами лікарняно-профілактична установа утворена на базі колишньої лікарні для начальства, котра була краще від інших обладнана всім необхідним для надання медичної допомоги. Зараз це чудове й затишне приміщення, розташоване у лісопарковій зоні обласного центру, стає ще більш новітнім, сучаснішим.

— Цьогоріч диспансер капітально ремонтується. Уже закінчено роботи на першому поверсі. Реконструйовано приймальне та фізіотерапевтичне відділення, операційний блок, відділення екстреної медичної допомоги. Зараз триває оновлення приміщень на другому поверсі. Нам вдалося домогтися також збільшення коштів, які виділяються з обласного бюджету на перебування чорнобильців у диспансері. По фінансуванню ми фактично наблизимося до стандартів госпіталю для ветеранів війни.

— Яка потужність диспансеру?

— Маємо чудово облаштований стаціонар на 260 ліжок та консультативну поліклініку на 400 відвідувань. Тут створено всі умови для проведення всебічного комплексного обстеження й лікування хворих. На поміч нам підключено 72 територіальні поліклініки регіону, які обслуговують чорнобильців за місцем проживання. Плідно співпрацюємо з медичними науковими та навчальними закладами Харкова.

— Коли йдеться про чорнобильців, то, насамперед, маються на увазі ліквідатори аварії безпосередньо на електростанції та ті, хто трудився в 30-кілометровій небезпечній зоні. Та ще ж є люди, відселені із сіл, уражених радіацією. Для таких на Харківщині зведено ціле містечко. Як їм надається медична допомога?

— У чорнобильському селищі Вільча є потужний фельдшерсько-акушерський пункт. До речі, його зведено раніше, ніж житлові будинки на деяких вулицях. Переселенці з київського Полісся отримують там, а також у центральній лікарні Вовчанського району всі необхідні лікувальні та реабілітаційні заходи.

Ця робота посилена нинішнього року, коли відзначається тридцятиліття Чорнобильської катастрофи. Вона активізована не тільки на Вовчанщині, а й по всьому регіону, як з боку медичних установ, так і соціальних служб. Останні організували надання матеріальної допомоги особам, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, дітям-інвалідам, сім’ям померлих, малозабезпеченим особам з-поміж постраждалих.

Бу­кет хво­роб


— Які хвороби зараз найбільше тривожать чорнобильців?

— Чільне місце у структурі захворюваності та смертності ліквідаторів аварії на ЧАЕС та переселенців із забруднених радіацією зон посідають хвороби системи кровообігу, онкологічні та серцево-судинні захворювання, і у віддаленому періоді лікування та реабілітації людей із цими ускладненнями вони залишаються актуальними.

Хоча вже минуло 30 років, як сталася аварія на Чорнобильській АЕС, у 70 відсотків пацієнтів бачимо симптоми тривог, які міцно вкоренилися у серцях і душах людей. Тривоги й депресія суттєво ускладнюють перебіг захворювань із великим ризиком суїциду. 

Лікування таких розладів проводимо комплексно: воно включає як антиоксиданти, так і психотерапію. Притишує й дещо гальмує «панічні атаки» масаж. Широко застосовуємо голчастий аплікатор та інші методи поверхневої рефлексотерапії, котрі знімають біль і нервові потрясіння.

Провідне місце за показниками захворюваності й смертності серед постраждалих займає хронічна ішемія головного мозку. Вона має кілька видів. Та центральним ланцюжком у більшості з них є непрохідність судин або недостатній за інтенсивністю потік крові по них. Залежно від ступеня цієї недостатності кровотоку й виникають пізні форми судинних недуг органів ока, мозку та інші.

Ми набули певного досвіду в лікуванні хвороб неврології, нейрохірургії, психіатрії та офтальмології з допомогою кортексину. Цей препарат, який поліпшує мозковий метаболізм, годиться також для корекції хронічної ішемії мозку. А ще застосовуємо його для внутрішньомозкового лікування. Виручає кортексин і тоді, коли не можна проводити частої інфузійної терапії при хронічній серцевій недостатності, ішемічній хворобі серця, ураженні нирок.

— У деяких своїх знайомих чорнобильців помічав, як мені здається, ознаки такої болячки минулого, як цинга...

— Передусім, розберімося, що таке цинга. Це захворювання ще називається скорбут — дефіцит в організмі людини вітамінів С і D. Симптоми авітамінозу: підшкірні крововиливи, виразки слизових оболонок, випадіння зубів. Процеси руйнації зубів у чорнобильців суттєво зростають, трапляється це внаслідок деструкції твердих тканин.

Найбільша активність і стійкість цих процесів помічена в осіб, які в 1986 році працювали неподалік атомного реактора, що вибухнув. У цей період був якраз максимальний негативний вплив радіації на живі організми. У крові тоді опромінених людей виявляли високу концентрацію кальцію. А ось конче необхідного фосфору — мало. Тому емаль зубів при цьому стає тьмяною, сірувато-бляклою. Відсутність болю — характерна особливість радіаційного ураження зубів. Якщо їх не лікувати, то через рік-два майже вся порожнина рота стає хворою.
Прагнемо до кризи не допустити. У зубопротезному відділенні диспансеру надаємо таким хворим допомогу у максимальному обсязі. Та тут є труднощі, адже патогенез променевого ураження зубів сучасною медициною досі остаточно не з’ясовано.

— Едуарде Валентиновичу, недуги чорнобильців, напевно, залежать від ступеня ураження радіацією та стану здоров’я, котре було на час перебування в небезпечній зоні?

— Так. Важливим фактором формування тієї чи іншої патології є вік постраждалих. Скажімо, у молодих ліквідаторів, які перебували в зоні ЧАЕС протягом 1986–1989 років, швидше старіє організм у віддаленій перспективі. У першу чергу — серцево-судинна система. Але однозначно сформулювати патогенез розвитку пострадіаційних ускладнень важко. Він залежить від багатьох факторів: віку постраждалих, сумарної дози опромінення, терміну перебування в зоні відчуження, характеру виконання аварійно-рятувальних робіт.

— Як відомо, майже не страждають на серцево-судинні хвороби гренландські ескімоси. Секрет цього явища в тому, що народ найвищих широт Північної півкулі харчується переважно морепродуктами, котрі насичені жирними амінокислотами. Чи беруться до уваги ці обставини при лікуванні чорнобильців?

— Світова, а за ними й вітчизняна фармація створила препарати, до складу яких входять корисні для організму полінасичені жирні кислоти. Зокрема, це капсули омарону та епадолу. Призначаємо їх своїм пацієнтам разом зі статинами або як монотерапію у разі, коли статини протипоказані. Позитивні результати є і після їхнього застосування під час лікування фібриляції передсердь.

В епі­цен­трі люд­ської бі­ди


— Хоча після аварії на ЧАЕС збігло три десятиліття, медичних проблем, пов’язаних з її наслідками, ще дуже багато. Про це йдеться у національній доповіді «Тридцять років Чорнобильської катастрофи: радіологічні та медичні наслідки». Ви поділяєте цю думку?

— Безперечно, адже був учасником наукової конференції в Центрі радіаційної медицини Академії медичних наук України, за матеріалами якої й сформована названа праця. У ній, зокрема, йдеться про те, що замість очікуваного затихання сплеску непухлинної патології серед постраждалих різних категорій у віддаленому періоді спостерігається її подальше зростання за більшістю класів хвороб органів і систем людини. При цьому в зростанні захворюваності такого населення суттєвим є підвищення частоти випадків цукрового діабету.
В Україні офіційно зареєстровано понад два мільйони хворих на цукровий діабет, а це майже кожен двадцятий співвітчизник. На жаль, ця недуга прогресує. І чи не найбільше від неї потерпають чорнобильці. Якщо на час запровадження інсуліну діабет у США давав один відсоток сліпоти, то у нас значно більше. На жаль, нині ця хвороба є лідером в Україні і займає третє місце серед інших причин інвалідності.

— Негативного впливу техногенної катастрофи у Чорнобилі зазнали не тільки дорослі, а й діти.

— Дійсно, це так. Малюки зростали й розвивалися в умовах довготривалої дії малих доз іонізуючої радіації та інших несприятливих факторів післячорнобильського періоду. Науковці провели багато досліджень стану здоров’я нащадків опроміненого населення. Оцінювали стан організму дітей із сімей батьків — ліквідаторів наслідків аварії та з родин, чиї батьки були опромінені в дитинстві.

Останніх дуже багато, адже середній термін перебування на забруднених територіях майбутніх матерів був чималий. Так, із міста Прип’ять їх евакуювали через тиждень після аварії на ЧАЕС. А з деяких контрольованих зон переселяли людей і через чотири з половиною роки. Серед останніх було чимало осіб репродуктивного віку.

Проблеми здоров’я дітей, народжених від постраждалих осіб, нині потребують особливої уваги, адже частка здорових серед цього контингенту зменшується. А ось кількість осіб із хронічними захворюваннями збільшується. В основному, це хвороби органів травлення, нервової системи, органів кровообігу.

— Едуарде Валентиновичу, Ви брали участь у столичній науково-практичній конференції. Знаю, що такі заходи проводить і Харківський обласний клінічний спеціалізований диспансер радіаційного захисту населення.

— Питання лікування та реабілітації чорнобильців обговорюємо у себе як у практичній площині, так і науковій. До своїх заходів, які проводимо щорічно, залучаємо лікарів за фахом «радіологія» та «онкологія», спеціалістів організацій охорони здоров’я та служб радіаційної безпеки.

На недавній науково-практичній конференції проаналізували показники стану здоров’я учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та обсяги надання медичної допомоги. Тези доповідей зараз готуються до друку. Гадаю, це видання стане в пригоді всім фахівцям, котрі займаються лікуванням чорнобильців та наданням їм соціальних послуг.

Ві­та­лій СТЕГ­НІЙ,
м. Хар­ків

Мовою цифр

• На 10 тисяч чорнобильців Харківщини: 8,5 тисячі хворі на гіпертонію, майже 6 тисяч мають цереброваскулярні захворювання, 5,5 тисячі — ішемію.
•  На Слобожанщині інвалідність мають 6246 осіб, які постраждали внаслідок техногенної катастрофи на атомній станції, в тому числі 3058 мешканців Харкова. Більшість випадків інвалідності пов’язані з онкологічними захворюваннями (61%) і хворобами системи кровообігу (23%).
• Від дня аварії на ЧАЕС по нині на Харківщині з-поміж чорнобильців померло 6616 дорослих і 40 дітей.

http://www.dua.com.ua/memory/item/3002-v-im-ya-zhittya.html

1 коментар:

  1. Прип ять евакуювали не через тиждень, а майже через дві доби.

    ВідповістиВидалити