Як реалізувати право на недержавне пенсійне страхування

Добровільне недержавне пенсійне забезпечення – це складова третього рівня пенсійної системи. Його суть полягає у накопиченні громадянами під час трудової діяльності заощаджень і отриманні за рахунок цього додаткових коштів до гарантованої державою пенсії.

Про це йдеться у матеріалі galfinance.info.

Для цього особи, що працюють, укладають на добровільних засадах договір із спеціальною фінансовою інституцією – банківською установою, недержавним пенсійним фондом або страховою компанією.

Можливості банків

У банку кожен громадянин може відкрити собі рахунок для накопичення коштів. В залежності від бажань особи банки можуть запропонувати різні типи таких рахунків:

• Поточні – з них кошти можна у будь-який момент знімати чи докладати, проте відсоткова ставка по таких рахунках є невисокою, а тому сподіватись на отримання прибутку від заощаджень на подібних рахунках марно;

• Накопичувальні – теж мають достатньо вільний доступ до користування коштами; за ними передбачено вищу відсоткову ставку, проте для її нарахування кошти повинні «пролежати» певний обумовлений політикою банку термін;

• Депозитні (з капіталізацією відсотків, з виплатою відсотків щомісячно, щорічно і т.д.) – найбільш привабливі з точки зору прибутковості рахунки. На кошти, що зберігаються на рахунках цього типу, нараховуютьнайбільші відсотки, але тільки при умові, що вкладник не розриватиме достроково угоду про їх зберігання.

Проте з огляду на ситуацію в банківській сфері сьогодні (при численних банкрутствах банківських установ) зберігати кошти на таких рахунках люди остерігаються.

Недержавні пенсійні фонди: як вони працюють

Недержавні пенсійні фонди – це інституції, які визнані законодавством України, як неприбуткові, і завданням яких є управління активами (інвестування з метою отримання прибутку) та здійснення у майбутньому пенсійних виплат.

Недержавні пенсійні фонди бувають корпоративні, професійні та відкриті.

Корпоративні фонди створюють одна або кілька юридичні особи для своїх працівників. Учасниками таких фондів можуть бути лише особи, які є в трудових відносинах із підприємством, що є засновником або учасником фонду.

Професійні фонди засновують юридичні особи, в тому числі профспілки. Учасниками такого виду фондів є особи, залучені до однієї професійної діяльності.

Учасником відкритих фондів може стати будь-яка фізична особа, незалежно від характеру її діяльності. Такі фонди мають низку переваг:

• особа залишається учасником фонду, незалежно від зміни місця праці;

• внески можуть вносити особи навіть на користь своїх рідних;

• відкриті фонди мають більш гнучку систему щодо розмірів внесків.

Обслуговування фондів здійснює адміністратор, компанія з обслуговування активів (яка саме і здійснює інвестиційні операції) та банк-зберігач. Важливо підкреслити, що діяльність НПФ строго контролюють кілька державних органів, які здійснюють перехресний нагляд. Зокрема, адміністрацію фонду контролює Національна комісія з регулювання у сфері ринку фінансових послуг; за компанією з управління активами наглядає Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку, а банк-зберігач перевіряє і Національний банк України і Комісія з цінних паперів та фондового ринку. Крім того, НПФ та їхні компанії з управління активами щорічно проходять аудит незалежними аудиторськими компаніями з високою репутацією.

Варто відзначити, що закордонні спеціалісти оцінили українське законодавство, що регулює відносини у сфері діяльності НПФ, як найбільш сучасне і досконале. А тому, заходи з контролю за діяльністю НПФ мінімізують можливість їх банкрутства. І що найбільш вагомо: законодавством заборонена процедура банкрутства недержавних пенсійних фондів.

Можливості страхових компаній 

Залишається ще один вид фінансових інституцій, що працює в системі недержавного пенсійного страхування – страхові компанії. Ці компанії ще називають «лайфовими»: у своїх назвах вони містять слово life (від англ. «життя»). В ході реалізації програм з недержавного пенсійного страхування такі компанії пропонують продукт накопичувального страхування життя. При цьому клієнт укладає зі страховою компанією договір на довгий термін (зазвичай, не менше 10 років), протягом якого сплачує внески. Сума такого внеску розділяється компанією на 2 частини: з однієї формується страховка життя клієнта від ризику травмування, госпіталізації, інвалідності чи смерті, а інша – поступає на індивідуальний рахунок клієнта для накопичення.

Залучені кошти компанії інвестують для того, щоб забезпечити прибуток для вкладених коштів та захистити їх від знецінення. В цьому «лайфові» компанії подібні до НПФ.

Важливо, що при настанні страхового випадку, пов’язаного із інвалідністю, втратою працездатності чи смертю застрахованого, компанії повертають всю суму, яка б мала бути сплачена такою особою впродовж дії договору, навіть якщо термін закінчення договору на настав.

Після закінчення терміну дії договору страхова компанія виплачує накопичені громадянами заощадження разом із отриманим прибутком. За домовленістю сторін така виплата може бути одноразовою, а може виплачуватись протягом подальшого життя особи щомісячно у вигляді додаткової пенсії. У випадку смерті особи залишок невиплачених коштів компанія виплачує спадкоємцям.

Громадянам також важливо знати, що при страхуванні за такою програмою, вони мають право на відшкодування державою 15% від суми сплачено за рік внеску.

Страхові компанії, які займаються накопичувальним страхуванням життя, не можуть бути ліквідовані і не мають права виводити вкладені громадянами гроші за межі держави.

Таким чином, перераховані вище інституції дають можливість зробити значні заощадження до настання пенсійного віку і в подальшому користуватись цими коштами в якості додаткових виплат до гарантованої державою пенсії. Залишається лише вибрати ту, якій вони змогли б довірити збереження та примноження своїх заощаджень.

http://zik.ua/news/2016/08/25/yak_realizuvaty_pravo_na_nederzhavne_pensiyne_strahuvannya_804272

Немає коментарів:

Дописати коментар