Пенсійні інтриги

Віталій Мельничук, Житомир Інфо

Пенсійні проблеми стосуються всіх, і не тільки пенсіонерів

Кожен роботодавець платить обов’язкові внески в Пенсійний фонд за кожного працюючого. Більше дванадцяти мільйонів людей поважному віку отримують пенсію. Якщо ж особа не працює, а наприклад, вчиться, то рівень фінансування освіти, як і рівень життя людини, все рівно залежать від стану економіки та державних фінансів, який тісно пов’язаний із станом пенсійної системи. Загальні видатки на виплату пенсії цього року передбачені у сумі 256 млрд. грн.., в тому числі за рахунок держбюджету 145 млрд. грн.., що в рази більше, ніж будь яка видаткова стаття держбюджету, включно із обороною та національною безпекою.

Саме тому пенсійні питання, які комплексно зачіпають всі сфери суспільного життя, відносяться як до найскладніших, так і до найуразливіших. Вони викликають резонансні дискусії, гучні заяви політиків, інтриги, кулуарні домовленості, громадські протести та демонстрації як в підтримку, так і проти пенсійних змін. Україна – не виняток.

Початок

Фактично ми продовжуємо послуговуватися пенсійною системою (ПС), основи якої були закладені у 1889 році в Німеччині канцлером Отто фон Бісмарком та через 70 років скопійовані радянським керівництвом у часи УРСР (у 1956 році в СРСР уперше було введено пенсію для робітників та службовців, а в 1964-му – для колгоспників). Ця ПС називається Солідарною і її суть у тому, що всі нині працюючі сплачують обов’язкові внески в єдиний державний пенсійний фонд, де гроші накопичуються і відразу ж у вигляді пенсій виплачуються тим, хто вже знаходиться у поважному віці.

Система непогано функціонувала, доки кількість працюючих була великою, а пенсіонерів – незначною. Та в 1980–1990-х роках ситуація в Україні, як і в інших країнах, кардинально змінилася: завершився демографічний перехід до сім’ї з 1–2 дітьми; зросли тривалість життя й кількість пенсіонерів; зменшилася чисельність працюючих. Потрібні були зміни і в системі пенсійному забезпечені.

У квітні 1998 році Президент України видав Указ «Про основні напрямки реформування пенсійного забезпечення в Україні», а в 2001 році звернувся до Верховної Ради та Кабінету Міністрів України із Спеціальним посланням «Про основні напрями реформування системи пенсійного забезпечення населення України». Це поклало початок пенсійній реформі (ПР) в Україні, яка на той час вже активно здійснювалась в країнах Європи та світу на основі висновків та рекомендацій Світового банку, який у 1994 році опублікував свій знаменитий Звіт «Як уникнути кризи поважного віку: політика захисту людей поважного віку і сприяння економічному зростанню».

 Альтернатива

У Звіті на основі узагальнення розвитку організованого пенсійного забезпечення з моменту його виникнення в давні часи, а Солідарної системи – із 1889р., та ходу пенсійних реформ у різних країнах, було зроблено висновок про те, що достойне пенсійне забезпечення у рамках традиційної солідарної пенсійної системи в принципі не можливе.

Як справжню альтернативу було запропоновано нову модель пенсійної системи, побудованої, як зазначено у звіті, на трьох стовпах.

Перший – державна обов’язкова система соціальної безпеки громадян, що функціонує за рахунок загальнодержавних податків або зборів (забезпечує мінімальний рівень пенсій, персоніфікації пенсійних внесків немає). Власне, це реформований аналог солідарної системи.

Другий – система обов’язкових індивідуальних, персоніфікованих пенсійних накопичень працівників. Пенсійні внески в обов’язковому порядку сплачуються працівниками (чи роботодавцями на користь працівників), накопичуються на їхніх рахунках, інвестуються з метою збереження і примноження.

Третій – система добровільних приватних пенсійних накопичень. Пенсійні внески з використанням системи податкових та інших пільг добровільно сплачуються працівниками чи роботодавцями на користь працівників до недержавних пенсійних фондів, спеціальних пенсійних планів, накопичуються на їхніх рахунках, інвестуються (в акції, облігації, нерухомість, депозити тощо) з метою збереження і примноження.

Було зрозуміло, що шляхом виходу із замкненого кола є запровадження накопичувальних пенсійних систем (НС) на базі індивідуальних пенсійних рахунків громадян, кардинальне зменшення в пенсійному забезпеченні перерозподільних елементів солідарної системи. Саме цей шлях, який уже пройшли чи ще проходять країни світу, і є пенсійною реформою.

За кращим світовим досвідом у 2004 році в Україні законодавчо було проголошено трирівневу пенсійну систему у складі Солідарної система пенсійного страхування (перший рівень), Накопичувальної системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування (другий) та Накопичувальної системи добровільного недержавного пенсійного забезпечення (третій рівень). Це стало першим етапом ПР на якому було внесено багато новацій у Солідарну систему та започатковано третій рівень ПС - недержавне пенсійне забезпечення.

Наступним етапом в 2005-2009 роках мало бути запровадження другого, активний розвиток третього рівнів ПС, продовження комплексних змін в першому рівні, а з тим і достойне пенсійне забезпечення громадян, справедлива ПС, ліквідація дефіциту Пенсійного фонду, створення потужного національного інвестора якими є приватні кошти громадян накопичувальної ПС. Та не сталось….

Профанація

Після 2004 року пенсійна реформа перетворилася більше на профанацію: зміни першого рівня звелися лише до «закручування гайок» всім і всюди і безкінечних розмов про підвищення чи не підвищення пенсійного віку (ніби це було головним питанням).

Другий рівень – загальнообов’язкову накопичувальну систему – планувалося ввести ще в 2007 році, потім у 2009-му, в 2011-му, 2012, 2013-му, 2016-му, але так і не було введено – все «не на часі».

Наразі функціонують перший і третій рівні ПС, другий –відсутній, хоча основні засади його роботи завдяки зусиллям громадськості та небайдужих фахівців закріплені у законах України. Реформа першого рівня так і не завершена, третій рівень без підтримки держави та відсутності другого рівня розвивається дуже повільно.

Як і в інших сферах суспільного життя, в реформі пенсійного забезпечення у 2004–2014 роках на тлі махрового популізму мали місце зволікання і саботаж. Тому за час другого етапу «реформи» пенсійна ситуація в країні лише погіршилася: пенсійні видатки виросли до 16% ВВП (2014р.), що стало найбільшим показником у Європі, при тому що рівень пенсій залишався одним із найменших (в 2015 році середній розмір призначеної пенсії в доларову еквіваленті склав 72,4 дол. в місяць).

Пенсійна система не виконує сьогодні головної ролі. Вона не забезпечує достойного рівня пенсійного забезпечення громадян, є неефективною і обтяжливою для суспільства, стала фактором загрози соціальній стабільності та національній безпеці країни.

І що ж далі?...

Пенсійні інтриги-2

Пенсійна система, якою ми продовжуємо послуговуватися та основи якої були закладені у 1889 році в Німеччині канцлером Отто фон Бісмарком, називається Солідарною.

Її суть у тому, що всі нині працюючі сплачують обов’язкові внески в єдиний державний пенсійний фонд, де гроші накопичуються і відразу ж у вигляді пенсій виплачуються тим, хто вже знаходиться у поважному віці. Система непогано функціонувала, доки кількість працюючих була великою, а пенсіонерів – незначною. На початку 1990-х - ситуація принципово змінилась, а сьогодні число працюючих і платників майже зрівнялось. Потрібні принципові зміни і в системі пенсійному забезпечені. В 1998 році в Україні розпочалась пенсійна реформа. Але вона так і не завершилась до цього часу. Про це йшлося в попередньому  блозі «Пенсійні інтриги». І що ж сьогодні?

Чергова спроба

Уряд Володимира Гройсмана 6 травня вніс до Верховної Ради проект закону «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запровадження накопичувальної системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування та єдиних принципів нарахування пенсій» (проект №4608). В ньому враховано зміни, що сталися в суспільстві за рік із часу подання попереднього проекту, а також пропозиції громадськості, фахівців, народних депутатів.

У разі прийняття цього законопроекту нас чекає справді інша, трирівнева пенсійна система, яка дозволить із часом вирішити питання достойного пенсійного забезпечення громадян. Подивимось, як працюватиме кожен із трьох рівнів нової ПС після прийняття Урядового законопроекту і що чекати від цим новацій.

Солідарна система

В солідарній складовій пенсійної системи передбачено повністю ліквідувати спецпенсії. Пенсія всім громадянам, незалежно від того, ким і де вони працювали та який статус мали, із досягненням ними пенсійного віку буде нараховуватися за єдиним законом, за єдиними правилами. Це стосується і депутатів, і суддів, і прокурорів, і державних службовців, і «звичайних» працівників. Принцип нарахування пенсії в Солідарній системі буде наступним: для розрахунку береться заробітна плата, з якої сплачувалися внески до Пенсійного фонду і загальний стаж роботи особи. Законодавчо встановлено також максимальний (10 мінімальних) та мінімальний (встановлюється ВР на кожен рік разом із затвердженням держбюджету, із 1 травня складає 1130 грн.) рівні пенсій.

Деяким вразливим категоріям громадян, таким як чорнобильці, діти війни, інваліди війни, матері, що народили п’ятеро і більше дітей, а також особам, які мають особливі заслуги перед Україною, будуть встановлюватися надбавки до пенсії у розмірі від 10 до 30 і максимум 40 відсотків прожиткового мінімуму. Але виплачуватися вони будуть із держбюджету, що не впливатиме на баланс Пенсійного фонду.

Накопичувальна система

Другий рівень пенсійної системи – у разі прийняття закону почне діяти із другої половини 2017 року. Із його запровадженням всім працюючим громадянам, віком до 50 років, за їх вибором в спеціально створеному державному Накопичувальному фонді або в обраному особою недержавному пенсійному фонді (НПФ) будуть відкриті індивідуальні накопичувальні пенсійні рахунки. На ці рахунки щомісячно в обов’язковому порядку будуть надходити гроші, які на користь працюючих громадян сплачуватимуться: в 2017 році в розмірі 2% від нарахованої працівнику зарплати, із збільшенням щорічно на 1%, до 5% у 2020 і в наступних роках. Ці гроші із моменту їх зарахування стають приватною власністю громадян із правом їх успадкування. Вони є джерелом для майбутньої (другої) пенсії особи, яку вона отримуватиме із Накопичувальної системи.

Для надійного збереження та примноження, пенсійні кошти другого рівня будуть інвестуватися в строго визначені законом активи. Громадяни яким залишилось до пенсії 10 і менше років, мають право добровільно за рахунок власних коштів та використовуючи для цього встановлені законом податкові пільги, накопичувати на власну користь гроші на індивідуальному рахунку в пенсійній системі другого рівня.

Професійна пенсійна система

Професійна пенсійна система, принципово нова для країни, створюється у складі другого рівня пенсійної системи.

Коротко про її суть. Частині наших співвітчизників доводиться працювати на роботах з шкідливими і важкими умовами праці, що дає їм право виходу на пенсію раніше встановленого законом пенсійного віку (так звані Списки №1 і №2). Для таких працівників в рамках професійної пенсійної системи, аналогічно того як це робиться для обов’язкової накопичувальної системи, відкриваються індивідуальні професійні пенсійні рахунки. На ці рахунки роботодавці, щомісячно в обов’язковому порядку будуть сплачувати певний, встановлений законом платіж у вигляді відсотка до нарахованої працівнику зарплати (від 15% до 7%). Власне роботодавці і сьогодні сплачують такі внески, але не на індивідуальні рахунки громадян, а в «загальний котел» Пенсійного фонду.

Відсоток залежить від категорії робочого місця за принципом «чим гірше, тим більше роботодавцю треба платити». Таким чином для тих, кого це стосується, створюється їх третя пенсія – із професійної накопичувальної ПС.

Є ще дві категорії громадян, майбутніх учасників цієї системи. Це працівники освіти, охорони здоров’я та соціального забезпечення, а також державні службовці та особи, прирівняні до них. Принципи формування професійної складової їх пенсії аналогічні попереднім, єдина відмінність – значно менший відсоток професійного платежу (для держслужбовців – 2,5%). Мотиви, за якими ці категорії внесені до професійної системи – інші. Це спроба роботодавця, яким у більшості випадків виступає держава, створити стабільніші умови праці, ніж в інших суспільних секторах.

Система недержавного пенсійного забезпечення

Третій рівень пенсійної системи – це недержавні пенсійні фонди (НПФ), внески до яких добровільно сплачуються роботодавцями або самими громадянами із використанням системи податкових пільг. Із прийняттям законопроекту 4608 третій рівень ПС чекає активний розвиток, оскільки тепер українці-учасники другого (обов’язкового) рівня накопичувальної ПС, а це абсолютна більшість працюючих, матимуть можливість добровільно обрати для особистого пенсійного накопичувального рахунку будь який НПФ, що має відповідну ліцензію.

Ринок послуг недержавних пенсійних фондів почав діяти у 2005 році. Тут функціонують НПФ та професійні компанії, які надають їм послуги: адміністратори недержавних пенсійних фондів, компанії з управління активами, а також банки, які зберігають активи НПФ. На початок 2016-го в Україні було зареєстровано 72 НПФ, зокрема 61 відкритий (їхнім вкладником може стати будь-яка юридична чи фізична особа), шість корпоративних (створених юридичною особою для забезпечення додатковою пенсією своїх працівників), п’ять професійних (створених профспілками чи їхніми об’єднаннями для своїх членів).

Кількість громадян, які уклали пенсійні контракти з фондами та є майбутніми пенсіонерами НПФ на початок 2016-го сягнула 837 тис. осіб. Активи недержавних пенсійних фондів на 1 січня 2016 року склали біля 2 млрд грн. Із 61 відкритих НПФ, тринадцять мають чисті активи більші за 20 млн грн (цифра, яка поряд із іншими вимогами, дає право НПФ відкривати пенсійні рахунки другого рівня ПС для громадян). Ще чотири НПФ наближаються до цієї цифри (таблиця).

Для захисту від втрат, заради збереження та примноження, активи НПФ інвестуються у різні фінансові інструменти - державні та корпоративні облігації, в акції українських та іноземних емітентів, в грошові кошти, розміщені на депозитах банківських рахунках, в банківські метали, об’єкти нерухомості.

Альтернативний законопроект Комітету ВР

Та пенсійні питання не були б пенсійними, якби навколо них не було інтриг. У ВР зареєстровано альтернативний законопроект №4608-1, авторами якого є група народних депутатів на чолі із головою Комітету ВР із соціальної політики Людмилою Денисовою.

Власне, проект 4608-1 є не альтернативним, а доповнюючим. Він пропонує вирішити кілька важливих питань, які «випали» з Урядового проекту. Перше – врегулювання правової колізії, що виникла в нарахуванні пенсії до 1 червня 2015 року. Відповідно до пропозицій законопроекту, громадяни, що мають право на спеціальні пенсії та виходили на пенсію в ці три місяці, зможуть тепер вибрати або спецпенсію, або звичайну пенсію, а не звертатися до суду.

Друге - відновлення механізму індексації пенсій для всіх категорій громадян, яке було призупинено в 2014 році «задля запобігання фінансової кризи». Депутатським, проектом передбачено також запровадження другого рівня ПС із 1 липня 2017 року, хоча питання запровадження професійної накопичувальної ПС, як і джерела внесків до ПС тут не знайшли відображення, йдеться про «доручення Уряду щодо проведення низки заходів з його реалізації».

Загалом депутатський законопроект доповнює Урядовий, його положення потрібно враховати при підготовці Урядового проекту до другого читання.

Як це все зрушити?

Пенсійні реформи були успішними лише в тих країнах, де мали місце особисте розуміння першими особами держави її важливості та їх політична воля, великі інтелектуальні та організаційні зусилля влади та громадськості.

Сьогодні в Україні інституцією, яка здійснює координацію зусиль влади і громадськості, є Національна рада реформ.

Потрібно негайно внести пропозицію Національній раді реформ терміново розглянути «багатостраждальний» та багаторічний, з 1998року і до сьогодні, хід Пенсійної реформи із презентацією паспорту реформи, проектів законів та загальною оцінкою прогресу та майбутнього реформи.

Національна рада реформ мусить терміново внести Пенсійну реформу окремим пунктом до переліку пріоритетних реформ. Той факт що до цього часу цього не зроблено і Пенсійна реформа знаходиться в переліку реформ небанківського сектору не красить ні Нацраду, ні Офіс реформ, ні людей, які здійснюють координацію та спрямовують реформи в Україні.

Потрібно визначити осіб персонально відповідальних за проведення ПР з боку Мінсоцполітики, Міністерства фінансів, НКЦПФР, Нацфінпослуг, Мінекономіки, НБУ, Уряду, ВР та призначити Національного координатора реформи чи Спів координаторів.

І найважливіше - негайно розглянути зазначені законопроекти, які врегульовують подальше проведення Пенсійної реформи. Прийняти за основу Урядовий і доповнити кращими положеннями депутатського. Так, урядовий проект небездоганний. Та стратегічні питання в ньому вирішені правильно, в доповнені із депутатським він є справді сучасним та актуальним. Усі інші пропозиції до проекту можна врахувати у роботі над другим читанням, громадськість готова прийняти у цьому участь.

Вікно можливостей для продовження Пенсійної реформи знову відкрилося.

Треба діяти, доводячи до кінця справи, а не видумувати на кожному кроці новий «велосипед», прикриваючись «вимогами МВФ» чи іншими страшилками.

Немає коментарів:

Дописати коментар