"Право на "чорнобильську" пенсію я маю по закону!"

Полтавець Анатолій Мельник почав готуватися до виходу на заслужений відпочинок незадовго до свого 50-річного ювілею — у вересні 2015 року. Оскільки чоловік має «Посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986—1987 роках» 2-ї категорії (а його справжність неодноразово перевіряли), впевнено звернувся за місцем проживання в управління Пенсійного фонду України Київського у м. Полтаві району. Це було 1 вересня 2015 року.

Перша спроба виявилася невдалою, оскільки у нього, за його словами, зажадали довідки про те, що служив в армії, навчався… Усе це, звісно ж, було записано у трудовій книжці та інших документах, які супроводжують громадянина України все життя. Довідка — то лише бюрократична забаганка й не більше. Проте, щоб її отримати, треба витратити час на дорогу, вистояти в чергах, витратити нерви. Кожний папірець — це змарнований день. Та, мабуть, Україні ще дуже далеко до європейської цивілізації!

Найбільшої оскоми завдала Анатолію Вікторовичу довідка за формою №122, передбачена постановою Пенсійного фонду України від 25.11.2005 р. № 22-1 Про затвердження Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». Згідно з цією постановою, щоб отримати «чорнобильську» пенсію, таку довідку потрібно подавати разом із посвідченням учасника ліквідації аварії на ЧАЕС.

Саму довідку за формою №122 Анатолій Мельник міг би взяти, звернувшись туди, де він працював у далекому 1986 році, — у Полтавське східне підприємство електричних мереж. Воно з часом було реорганізоване в Державне енергопостачальне підприємство «Полтаваобленерго», а після приватизації стало ПАТ «Полтаваобленерго».

— Я тільки-но прийшов з армії, 3 дні перепочив і влаштувався на роботу, — розповідає чоловік. — Працював водієм. А 18 грудня 1986 року з «Харківенерго», на підставі наказу Міненерго УРСР, надійшло розпорядження, щоб підприємство відрядило одного працівника для робіт у Чорнобильську зону. Я був наймолодшим у колективі і влаштувався на роботу останнім, тож знайшли крайнього. 22 грудня 1986 року з’явився наказ про моє направлення в зону Чорнобильської АЕС. Я працював там з 26 грудня 1986 року по 5 лютого 1987-го, без вихідних і перепочинку. Це були найхолодніші дні тієї страшної зими. Температура повітря часом опускалася нижче 30 градусів. Я прокидався о 5-й ранку, розігрівав двигун свого ПАЗика і розвозив продукти по їдальнях Чорнобильської зони. Радіаційний фон був дуже високим, але молодість брала своє. Хотілося зробити якнайбільше рейсів і впоратися з нелегким в умовах зими та радіації завданням. Часто було таке, що в роті відчувався металевий присмак. Тепер я розумію, що то дія радіації, а тоді навіть не звертав на це особливої уваги.

Ще до оформлення пільгового виходу на пенсію «чорнобильцю» порадили звернутися в ПАТ «Київенерго» — організацію, в якій він перебував у відрядженні, виконуючи свій громадянський обов’язок у Чорнобильській зоні. Проте чоловік отримав відписку: «повідомляємо, що в архіві ПАТ «Київенерго» даних про перебування вас у відрядженні в ПАТ «Київенерго», зокрема на роботі з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, немає. Враховуючи вищезазначене, надати довідку №122 підстав немає».

І як діяти в такому разі? Невже те, що оригіналів документів не збережено, означає, що людина не була в Чорнобильській зоні, не ризикувала своїм життям, не втратила здоров’я і тепер не має права на достроковий вихід на заслужений відпочинок?

Анатолій Мельник неодноразово звертався до ПАТ «Полтаваобленерго», туди ж надсилало запит і управління ПФУ Київського району. 4 грудня 2015 року фахівці управління отримали листа. У ньому коротко: «…надати копії первинних документів, на підставі яких нараховувалась та виплачувалась заробітна плата Мельнику Анатолію Вікторовичу за період участі в ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, немає можливості у зв’язку з їхньою відсутністю».

— Кожний мій похід у Пенсійний фонд — це справжнє випробування, — говорить Анатолій Вікторович. — Це величезні черги, напружена обстановка. А вдома у мене хвора мати, прикута до ліжка, та й у самого достатньо проблем зі здоров’ям. Чому я, свого часу пробувши 40 днів у Чорнобильській зоні, тепер повинен добиватися того, що мені належить по закону?

За Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», право на пенсію за віком зі зменшенням пенсійного віку, відповідно до статті 55, мають учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали у зоні відчуження з моменту аварії до 1 липня 1986 року незалежно від кількості робочих днів, а з 1 липня 1986 року по 31 грудня 1986 року не менше 5 календарних днів — зменшення віку на 10 років; особи, які працювали у 1987 році у зоні відчуження не менше 14 календарних днів — зменшення віку на 8 років. Анатолій Мельник повністю «вписується» в обидва пункти, тож мав би цілком законно отримати «чорнобильську» пенсію.

З отриманням довідки за формою №122 справді бувають проблеми. Закон говорить так: «У разі неможливості подання довідки за формою № 122 внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації, для визначення права на призначення пенсії надаються інші (первинні) документи, що підтверджують період роботи в зоні відчуження: довідки про період роботи в зоні, табелі обліку робочого часу за період роботи в зоні відчуження, подорожні листи для водіїв, копії відомостей (особових рахунків) на виплату заробітної плати».

Це той випадок, коли людина повинна «з пелюшок» збирати і зберігати всі довідки, талончики, розписки тощо. Бо ніколи не знаєш, що тобі знадобиться.

У Анатолія Мельника є копія наказу про направлення в Чорнобильську зону, довідка, яку видало ПАТ «Полтаваобленерго» про заробітну плату, що була нарахована під час його перебування в зоні відчуження. За цей час він заробив 2 095 крб. 56 коп. Є також копія наказу Полтавського східного підприємства електричних мереж від 12 лютого 1987 року про те, що термін відрядження Анатолія Мельника було продовжено за виробничою потребою до 5 лютого 1987 року. Є в нього також подяка Президії Української республіканської ради профспілок «за доблесну, саможертовну працю під час виконання відповідальних завдань з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і виявлені при цьому мужність та вірність обов’язку».

— Я маю право вийти на пенсію на 10 років раніше, і це гарантовано законом, — говорить Анатолій Вікторович. — Я навіть у суд не хочу подавати, хоч є свідки і правда на моєму боці. Просто втомився щось доводити. Ну чому в нашій країні люди, які не мають уявлення про чорнобильське горно, не куштували на смак радіації та ще й живуть з податків таких, як я, можуть вирішувати, кому надавати пільгову пенсію, а кому — ні?

Ми поспілкувалися з «чорнобильцями», які пройшли пекельні кола, вибиваючи те, що їм належить, — зокрема «чорнобильську» пенсію. Усі вони схиляються до думки, що Анатолій Мельник має доводити свою правоту через суд. На це може піти кілька місяців. Невже в Україні обов’язково потрібно мучитись?

http://vechirka.pl.ua/zakon/1463139597

Немає коментарів:

Дописати коментар