"П’ять моїх копійок" до судової реформи

Найперше зроблю маленьке застереження. Маючи дві вищі освіти, але  фахом юриста формально не наділений.  Реальним правозахисником  став  у 2009 році за покликом серця,оскільки не міг миритися  із правовим беззаконням, якому  цинічно піддавалися мої побратими по Чорнобилю. За цей час  за участю членів громадського об’єднання «Прикарпатбат Чорнобиль»   вдалося   поновити статус ліквідатора другої категорії 92-ом воїнам  в/ч 6033 ,на жаль не всім,таких було 158, котрих  їх наша «рідна» обласна влада позбавила у 1997-1998 роках. Ще три справи  на поновлення  перебувають у Мінсоцполітики, дві  з яких там  тусують більше року замість  місячного терміну.  А ще через  суди ліквідаторам другої категорії призначені пільгові пенсії по віку, пенсії,вдовам по втраті годувальника тощо.

На моєму рахунку десятки судових засідань. І лише в єдиному суді, Тлумацькому районному, вони розпочиналися  за оголошеним часом. Але це не найбільша біда,оскільки тут присутні  і об’єктивні причини через затягування  наявних слухань.

Проблеми  судової , на жаль  залежної,системи,  я кваліфікую  у таких трьох головних напрямках: корпоративна солідарність,корупція і залежність від влади.  Низьку кваліфікацію суддів заперечую і додаю лише  властиву  їм непоодиноку    байдужість. Процесуально  позови  мають розглядатися в межах розумного часу. Цей термін  судді трактують на свій розсуд. Приміром,останнє рішення  із Львівського апеляційного адміністративного суду  за позовом  воїна Василя Романіва надійшло  наприкінці грудня  2014 року. Суд першої інстанції прийняв ухвалу 30 червня 2011 року. Головним  гальмом у цій справі виступив державний орган – місцеве (Калуське) управління  соцзахисту. Так поступають  й усі управління  ПФУ без винятку,припускаю не із власної волі,а  за наполяганням  вищих інстанцій.  Прикриттям тут служить  умовний  брак  бюджетних коштів,бо ж розкрадачам  їх виявляється вдосталь. Але ж мої побратими впродовж  майже 16 років були незаконно позбавлені  компенсаційних виплат,практично вис тупаючи в ролі   їх заощаджувачів .

Найбільшим злом ,яке  опустило нижче плінтуса суди, у моєму переконанні , є їх міфічна, паперова  самостійність, а насправді  реальна залежність  від  очільників влади згори донизу при  прийнятті рішень. Сьогодні  існує для чиновника  злодійський  припис - накладати на кожен вердикт  у справі  захисту майнових прав апеляцію.  На цей рахунок  навіть приймалися закриті розпорядчі документи .  Їх ,наперекір волі  Майдану Гідності, свято дотримуються чиновники  з Януковичем у серці понині.

Шкодить  у значній мірі іміджу  судам  корпоративна солідарність.  Суджу із нашої практики.  Наш батальйон   призивався для ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС на принципах воєнного часу. Ми поборювали  термоядерне лихо  із 18 липня по 03 вересня 1986 року,маючи статус пожежного підрозділу,  у межах 30-кілометрової зони,включаючи  дезактивацію третього та четвертого реакторів з прилеглою територією, спорудження «Саркофагу»,чергуваннями на ПуСО  і  дислокацією у зоні особливого контролю, у четвертій зоні небезпеки.  Це  засвідчено  записами  у військових квитках кожного воїна. Чиновник   у боротьбі з нами вдався до маніпуляцій місця дислокації,переплутуючи її з поштовою адресою 25-ої бригади хімзахисту Міністерства оборони СРСР,до якої ми  були зараховані,селом Оране,яке віднесено до зони  добровільного відселення. Цю прелюдію  зумисно  застосував з  єдиною метою,щоб  засвідчити  однакові права  моїх побратимів.  На жаль,при розгляді   позовів щодо  поновлення статусу  одні судді ставали на наш захист,інші під  впливом  владних структур,навіть  під прикриттям  прокуратури, нібито співчуваючи, у задоволенні позовів  заперечували.  Позитивні для  нас судові рішення  влада  блокувала  апеляціями. Ми ж  відповідно негативні рішення  також опротестовували.  Наголошую,як правило, позитивні для нас рішення  судді апеляційної  інстанції   підтримували,а в негативних  домогтися  справедливості  нам не вдалося жодного разу включно із касаційною інстанцією.  От що я вкладаю  в поняття корпоративна солідарність.  У народі   у таких випадках каж уть,що рука руку миє.

А тепер про  витоки корупції.  Це принизливе  явище  породжене ,як залежністю судів,так і корпоративною солідарністю суддів.  На якій стороні більша вина визначитися не можу. Вважаю,що тут головним є принцип  наявних пропозицій.  Потерпілих  до хабарів ніколи не закликав,але  знаючи такі факти нікого і не засуджував. Каюсь,але  з біллю сприймав кожен випадок,коли  за  законне право  розраховувалися. У наших діях,у що важко  буде   вам  повірити, практики хабарів не було. Правда  із їх застосуванням справедливості ми б домагалися значно швидше. Багатьом,через передчасну смерть, сатисфакції  зазнати таки не  вдалося. Наприклад, нині у Львівському апеляційному  на розгляді перебуває   майже півроку   кілька  позовів щодо призначення ліквідаторам другої категорії законної пільгової пенсії по віку. Проживаючи у  гірських населених пунктах ,вони з підірваним здоров’ям практично позбавлені  засобів існування.  Відчай  може їх спокусити  до таврованого зла під іменем  її величність Корупція.

Мій висновок: не  подолавши  залежність суддів , їх корпоративну солідарність (пережитків януковиччини)  та похідну від  них  -  корупцію,у  судовому господарстві України ладу не навести.

Ярослав Олійник,
голова обласного ГО «Прикарпатбат Чорнобиль»,
заступник командира в/ч 6033

2 коментарі:

  1. АВТОР ПРАВ!!
    Молодец!
    ВСПОМИНАТЬ БУДЕМ СТОЛЬКО И ПОМНИТЬ ВСЕГДА СКОЛЬКО БУДЕМ ЖИТЬ!

    ВідповістиВидалити
  2. Ув колега Анатолий1
    Нас поезд уехал и никогда на станцию где Вы я стою не приедет!
    Проспали и просидели дома все свои льготы!
    Далее щее будет Я ЗА чтоб отделили трусонюхатых переселенцев и евакуированых от ЛИКВИДАТОРОВ по полной программе!
    Ненавижу переселенцев и припятьськую банду
    Ликвидатор -86

    ВідповістиВидалити