Скасування вимоги про сплату боргу

ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ


3 червня 2014 року                                                                      м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого Кривенка В.В.,
суддів: Гриціва М.І., Гусака М.Б., Коротких О.А., Кривенди О.В., Маринченка В.Л., Панталієнка П.В., Прокопенка О.Б., Терлецького О.О., Тітова Ю.Г., –  

розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом фізичної особи–підприємця (далі – ФОП) ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Сарненському районі Рівненської області (далі – управління ПФУ) про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу,

в с т а н о в и л а:

У березні 2013 року ФОП ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому просила визнати протиправною та скасувати вимогу управління ПФУ про сплату недоїмки від 19 лютого 2013 року № Ф 771 (далі – спірна вимога).
На обґрунтування позовних вимог позивачка послалася на те, що вона отримує пенсію за віком, яка призначена їй відповідно до статті 55 Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі – Закон № 796-ХІІ), і, будучи ФОП, перебуває на спрощеній системі оподаткування, а тому відповідно до частини четвертої статті 4 Закону України від 8 липня 2010 року № 2464-VІ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі – Закон № 2464-VІ) вона звільнена від сплати за себе єдиного внеску. У зв’язку з цим вимога відповідача про сплату боргу є протиправною.
Суди встановили, що ФОП ОСОБА_1 згідно зі свідоцтвом серії НОМЕР_1 з 1 січня 2012 року перебуває на спрощеній системі оподаткування та відповідно до довідки управління ПФУ від 13 березня 2013 року № 1123/03-24 з 23 липня 2007 року отримує пенсію згідно з Законом № 796-ХІІ зі зниженням пенсійного віку, і їй згідно з пенсійним посвідченням від 26 вересня 2007 року серії НОМЕР_2 призначена пенсія за віком.
19 лютого 2013 року відповідач сформував спірну вимогу про заборгованість зі сплати ФОП ОСОБА_1 єдиного внеску на суму 4572 грн 42 коп.
Рівненський окружний адміністративний суд постановою від 18 березня 2013 року, яку залишено без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2013 року, позов задовольнив: визнав протиправною та скасував спірну вимогу. 
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 20 лютого 2014 року рішення судів попередніх інстанцій залишив без змін.
У заяві про перегляд судового рішення Верховним Судом України з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС), управління ПФУ зазначає, що в доданій до заяви постанові суду касаційного інстанції від 14 січня 2014 року (справа № К/800/33413/13) по-іншому, ніж в оскаржуваній ухвалі, застосовано одні і ті самі норми матеріального права. Просить ухвалу Вищого адміністративного суду України від 20 лютого 2014 року скасувати і прийняти нове судове рішення – про відмову в задоволенні позовних вимог.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 14 квітня 2014 року зазначену справу допущено до провадження Верховного Суду України.
Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України вважає, що заява про перегляд оскаржуваного рішення Вищого адміністративного суду України не підлягає задоволенню з таких підстав.
Вищий адміністративний суд України, допускаючи справу до провадження Верховного Суду України, виходив із того, що в доданому до заяви рішенні суду касаційної інстанції по-іншому, ніж у справі, що розглядається, застосовано положення статті 4 Закону № 2464-VІ. 
У справі, рішення суду касаційної інстанції в якій додано до заяви, цей суд дійшов висновку, що оскільки позивачу призначена пенсія за віком на підставі статті 55 Закону № 796-ХІІ, то він не є пенсіонером за віком у розумінні пункту 4 частини першої статті 4 Закону № 2464-VІ, а є платником єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування та не звільняється від його сплати. Крім того, зазначив, що наявність у особи пенсійного посвідчення підтверджує лише право на одержання пенсії та факт її призначення, а не статус пенсіонера за віком. Тому ФОП, які отримують пенсію, призначену за віком на пільгових умовах згідно із Законом № 796-ХІІ та обчислену за Законом України від 9 липня 2003 року № 1058-ІV «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» (далі – Закон № 1058-ІV), сплачують єдиний внесок на загальних підставах.
Натомість у справі, що розглядається, Вищий адміністративний суд України дійшов іншого висновку та зазначив в оскаржуваній ухвалі, що ФОП, які є платниками єдиного податку та є пенсіонерами за віком, незважаючи на ту обставину, що вийшли на пенсію достроково у зв’язку з наданням їм додаткових соціальних гарантій, можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі в системі загальнообов’язкового державного соціального страхування.
Аналіз наведених рішень суду касаційної інстанції дає підстави вважати, що цей суд неоднаково застосував зазначені норми права.
Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні судом касаційної інстанції одних і тих самих норм права у подібних правовідносинах, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України виходить із такого.
Право на пенсійне забезпечення, загальні умови призначення пенсій, порядок їх нарахування та розміри визначаються, зокрема, Законом України від 5 листопада 1991 року № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» з наступними змінами (далі – Закон № 1788-ХІІ) та Законом № 1058-ІV з наступними змінами. 
Право жінок на пенсію за віком, що було передбачене частиною першою статті 12 Закону № 1788-ХІІ та частиною першою статті 26 Закону № 1058-ІV у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин, пов’язується, зокрема, з досягненням 55 років. 
Пунктом першим частини першої статті 9 Закону № 1058-ІV передбачено такий вид пенсій, як пенсія за віком.
У пункті 13 Прикінцевих положень Закону № 1058-ІV зазначено, що у разі якщо особа має право на отримання пенсії, щомісячного грошового утримання, зокрема й відповідно до Закону № 796-ХІІ, призначається одна пенсія, щомісячне довічне грошове утримання за її вибором.
Разом з тим відповідно до статті 15 Закону № 1788-ХІІ умови, норми та порядок пенсійного забезпечення громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи, визначаються Законом № 796-ХІІ або їм надається право на одержання пенсії на підставах, передбачених цим Законом. Статтею 2 Закону № 1788-ХІІ (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) передбачено такі види пенсій: трудові пенсії (за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років), соціальні пенсії. 
Частиною першою статті 55 Закону № 796-XII особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються зі зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону № 1058-ІV.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є ФОП, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.
За приписами частини четвертої статті 4 зазначеного Закону (зі змінами та доповненнями, внесеними Законом № 3609-VI, які набрали чинності 6 серпня 2011 року) особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов’язкового державного соціального страхування.
На підставі аналізу зазначених норм права колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла такого правового висновку.
Статтею 26 Закону № 1058-ІV та статтею 12 Закону № 1788-ХІІ для громадян України встановлений загальний пенсійний вік, з настанням якого вони можуть претендувати на виплату пенсії за віком (зокрема для жінок він становив 55 років). Відповідно до статті 55 Закону № 796-XII особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються зі зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону № 1058-ІV.
У зв’язку з викладеним особи, яким призначені пенсії зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону № 796-XII, є пенсіонерами за віком, і це відповідає Прикінцевим положенням Закону № 1058-ІV. Таким чином, ФОП, які отримують зазначену пенсію і які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування на підставі частини четвертої статті 4 Закону № 2464-VI, проте не позбавлені права сплачувати цей внесок на добровільній основі.
Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права вже була висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постанові від 20 травня 2014 року (№ 21-149а14).
За таких обставин у справі, що розглядається, суд касаційної інстанції правильно застосував норми матеріального права, у зв’язку з чим підстав для задоволення заяви управління ПФУ немає.
Керуючись статтями 241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

постановила:

У задоволенні заяви управління Пенсійного фонду України в Сарненському районі Рівненської області відмовити.
Постанова є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадку, передбаченого пунктом 2 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.


Головуючий         В.В. Кривенко

Судді: М.І. Гриців
 О.А. Коротких
 В.Л. Маринченко
 О.Б. Прокопенко
 Ю.Г. Тітов М.Б. Гусак
 О.В. Кривенда 
 П.В. Панталієнко
 О.О. Терлецький


Немає коментарів:

Дописати коментар